Кохати тебе це, мов вбити себе самого,
Це Знищити всесвіт, який ледве-ледве вижив.
Мов сумлінно зрікатись бога, це досить убого
Кохати тебе, але хтось вже за мене вирішив.
І все, що навколо, здається дешевою драмою,
Фальшивим сценарієм, п'яною казкою,вимислом,
Поглине безсмертних і тих, хто з уявною кармою
Робить цей світ абсурдним, із вічними смислами.
Кохати тебе це мов виклик, запалення мозку.
Чи варте воно ? Не знаю. ніхто не запитував.
Я просто живу і чекаю, як хвилі із воску
Зітруть із землі моє тіло, без слів і помилувань.
Чи вдасться не вмерти? Воскреснути в чистому, вічному?
Бо тут усе вічне має термін придатності
Все тут надламане, дуже крихке і розвінчене,
Завжди кричить, надає собі більшої вартості.
Кохати тебе це, мов вбивство себе самого,
Це відмова від всього найвищого / найсвятішого
Мов сумлінно зрікатись бога, це досить убого
Кохати тебе. Тому я залишаюсь грішною...грішною.
