Любіть, любіть, хто ще уміє.
Любіть дитинку, сонце, квітку,
Віолончель любіть і скрипку,
Любіть батьків, коханих, мрію.
Любіть, коли уже несила,
Вдягніть любов, мов шаль святкову.
Любіть матусі колискову,
Любіть дитинства спогад милий.
Любіть, панянки та панове,
Любіть і буде в вас каблучка.
Та й не збідніє ваша ручка:
«Люблю» подайте жебракові.
Любіть веселку і хмарину,
Комашку, пташечку і звіра,
Найбільша Господу офіра –
Любіть, любіть в собі людину.
Любіть калину, лан широкий,
Любіть весь світ, любіть, любіть!
І не важливо скільки років
Скидала листя ваша віть.
Любіть!
Чудово,Людо!Коли читала, то аж згадалися чиїсь слова: "Я люблю тебе, друже,за те,що в очах твоїх море синіє, що в очах твоїх сонце цвіте, мою душу голубить і гріє........................
Я люблю тебе друже,за те,що не можу тебе не любити....