Люби мене,... люби без краю…
буденним ранком не згуби.
Свіча так трепетно згорає…
а я шепчу тобі, - люби…
Цілуй мене,... цілуй так ніжно...
й душа, мов в літо побреде...
Дарма, що всюди біло, сніжно…
кохання в рай нас поведе…
Поглянь,... поглянь у мої очі…
дивись, як в небо, чи в вогонь…
Вони звабливі в чарах ночі
від сяйва зір горять либонь...
В твоїй любові до світанку
скупаюсь, наче в чебреці…
Сховає ранок нас в серпанку…
Там будем щастя ми творці.
Л.Таборовець
Дуже гарний відгук!...Безмежно вдячна Вам, пані Любо, що завітали. Приємно, що вірш до душі. Гарного Вам вечора та позитиву для того, щоб тішили нас своїми частівками
Дуже рада Вашому візиту, пане Олексо!Приємно, що вірш Вам припав до душі. А щастя, тим і прекрасне, коли відчувають його одночасно двоє! Адже так!? Гарного Вам вечора та чудового настрою!
...буденним ранком не згуби--вдала метафора, свіжа в поезії.Щож свята не вічні, навіть якщо це свято кохання.День вдягнеть в нову одежу--і все змінить. Сподобався вірш, спонукає до міркувань