Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Давно змішана кров / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: Давно змішана кров     / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




Давно змішана кров / проза /

Осінній вечір… Цього року осінь видалася засушливою. Але прохолода зробила своє діло, багато дерев напівголих, понурених,наче задуманих, що попереду зима. Купчасті, білі невеличкі хмари де –інде розкидані по небу, деякі із них, купаються в сонячному промінні. По обрію, майже чисто, лише тоненька синя смужка, вкрала шматочок сонця. Біля хати, на лавці під калиною, сиділа Марина. Її погляд бігав по напівголому дереві, червоні, налиті соком ягоди, спонукали до роздумів, не давали спокою. Ну от, вони достигнуть при перших морозах, а там мама і знімить їх до чаю. Добре калинонці , не дарма викохує грони, адже так комусь потрібні ці ягоди. А кому буде потрібне моє дитя, що я ношу під серцем? Мабуть тільки мені. Як наважитися сказати мамі? Відразу почне верещати, як завжди, а потім можливо й охолоне, а, як ні? Буде навчати, я ж казала, не оступись, не повтори моєї долі. Звичайно, не солодко жилося без батька. Але ж я живу, вже стою на ногах, невже я не дам ради? Ні –ні, я сильніша за неї, маю роботу, ще й не погану, саме з дітками. А, що скажуть люди?Та Бог із ними, хто кохав, той зрозуміє. Характери різні, хтось промовчить, хтось засудить. Звичайно село гудітиме, люди люблять комусь кості помити, себе ж не видно. А можливо Михась і приїде, чи передзвонить. Хоча пройшло чотири місяці, ні дзвінка, ні СМС , шкода, мій номер телефону записав, а я чомусь не додумалася його номер телефону записати собі… А можливо загубив телефон, втішала себе дівчина. А, якщо сходити до його тітки, дізнатися в неї номер телефону, розпочне запитувати, нащо…. Ні,краще нікуди не піду, треба мамі сказати. Одна надія, можливо тітка Олена колись йому напише, розхвалювала, казала родич. Згадала мамину звичку, часто повторює її ; то вже, як карта ляже, у кожного доля своя… Лелечій крик відволік від думок… Задерши голову догори, ледь посміхнувшись, дивилася на великий клин лелек. Ну от і ви видлітаєте, мабуть вас і не розрізнити, не впізнаю своїх, що гніздилися зовсім близько на стовпі. Час спливе, чи й повернетесь всі? Важка дорога туди, а навесні назад. Чи й любуватиметься моє дитятко вами, як я? Скільки запитань, а відповідь хто дасть й що мені мама скаже ? Поки не видно, треба сказати, а від кого, то напевно треба приховати. Наперед знаю, скаже ,» нерівня душ - це гірше ніж майна»,верещатиме- не нашої крові. А,як люблю його, як ясне сонце, як люблю блакитне небо. Тільки погляну догори, вже згадую його ласкавий погляд, його солодкі поцілунки… Хіба кохання вибирає яка кров? І яка є, наша кров? Давно за вікном стемніло…. Зінаїда повернулася з роботи. Зайшовши до хати, здивувалася, що тихо, бо ж завжди линула з телевізора музика. На маленькому стільчику сидів кіт Мурчик, побачивши господарку, плигнув на підлогу, задрав хвіст вгору. Мати, придивляючись до доньки, - Ти нагодувала порося? Марина накривала на стіл, - Я вже думала, що й не дочекаюся тебе, вечеря майже застигла. Нагодувала порося і про Мурчика не забула, поласував кашу з молоком . А кури сьогодні рано пішли на сідало, напевно знову не буде дощу. Мати, переодягнувшись в халат, під рукомийником мила руки, - А гуси з долини всі прийшли? - Так всі, я їм теж трохи пшениці кинула. До мене так ґелґотіли, як було не дати. Вони варині лушпайки з комбікормом не дуже полюбляють. -Ну гаразд,- мати взяла до рук ложку, -Давай вечеряти. Марина повільно смакувала гречану кашу з молоком, в нерішучості, подивлялася на матір. Як сказати, з чого розпочати розмору? Але мати раз-по-раз подивлялася на доньку, зрозуміла, щось хоче сказати, -Ти, щось розчервонілася, чи й не захворіла часом? Можливо знову якогось віруса підхопила від дітей. -Та ні , зараз кашу доїм, хочу з тобою поговорити, є справа. Мати, намастила маслом шматочок хліба й поклала біля донькиної чашки, - Ось давай, до чаю так ситніше, а то щось ти здається трохи похудла. Хоча літо, є літо, в таку пору, роботи забагато, всі ттрачаємо вагу. Марина, подякувавши, відклала хліб в сторону. Вона двома руками тримала чашку з чаєм, зробила декілька великих ковтків й глибоко вдихнувши,тихо видихнула. З під лоба дивилася на матір, -Мамо я вагітна… Мати випустила з рук шмат хліба, який намагалася намастити маслом.За мить закашлялася, почервоніла на обличчі. Марина мовчала, потираючи мокрі від хвилювання долоні, чекала, що буде далі. Гучний голос розірвав тишу, Так - так, маєш двадцять вісім років, а розуму так і не набралася. Кіт, що сидів неподалік на підлозі, з переляку занявчав й шмигнув до дверей. Мати, наче й непомітила кота, продовжувала, - І коли це сталося і хто він? Як це я не помітила ! Та тобі ж не вісімнадцять років дитино, чим ти думала? Я його знаю і хто він, чи якийсь приблуда? Марині здавалося, що вони закриті в якійсь бочці, крик різав вуха, а кіт відскочив від дверей, заховався під ліжком. Вона поблідніла, глибоко дихала, щоб не зірватися, опустивши голову, поклала долоні на стіл, -Мамо це Михась… Мати зірвалася із- за стола , наче в неї вселився біс, почала махати руками й кричати, -Та він же єврей! О Боже! Ще тільки нам такого не вистачало. Та він же не нашої крові. Марина відразу заперечила, -Так він казав, що наступного року приїде, якщо в нього нічого в житті не зміниться. Мамо він такий хороший і родич тітці Олені, ти ж знаєш. -Який, до біса, родич, - мати різко сіла на ліжко, - десяте ребро її тітки. Оце так - так! Що скажуть люди? Ні тобі воно не потрібне, зробиш аборт. Ти згадай, як я страждала з тобою, як недоїдали. Дорікала ж мені, що тебе погано одягала. А, що ти зможеш дати дитині? Донька встала з-за столу, зробила два кроки до матері, хотіла обійняти її та мати взявши в руки подушку, різко кинула на підлогу. І вирячивши очі крикнула, -Завтра йдемо в лікарню! Й відразу вийшла з хати.За нею пулею вискочив кіт. Шаленно билося серце, Марина ледь стримувала сльози, а вони, рікою текли по щоках. Дічина в розпачі, голосно, -Чи й срок дозволить зробити аборт, мамо, це вже запізно. Не піду в лікарню хоч заріж мене…. Та Зінаїда далеко не пішла. Вона стояла під дверима, хоч і зронила сльозу та хотіла підслухати, що робитиме донька далі, можливо комусь телефонуватиме? Почувши ці слова, Вона різко ввірвалася в хату. Але побачивши, як зблідла донька, охолола, і голосі відчулася ніжність, -А срок який, доню? -Мабуть запізно робити аборт, вже скоро маю почути дитя. Запала тиша. За декілька секунд, мати підійняла подушку з підлоги, мовчки розстеляла постіль. Марина розуміла, зараз краще промовчати. Мати накинувши ночну сорочку, підійшла до неї. Та наче відірвалася від думок, -Що мамо? - Та нічого, завтра схожу до ветеринара, там є дещо, щоб сприяти викидню. -Мамо… Ні мамо, я народжу, дитя воно живеньке. - Яке живе, ти ж кажеш, що не чуєш його… Дівчина ледь стримувала себе, щоб не закричати, -Ні, я народжу це дитя! Кого, тут, в селі собі знайду…. Мої однокласники вже по двоє дітей мають. Мати різко махнула рукою, -Ті діти батьків мають. Ти думаєш, що цьому єврею потрібна? Це ж така ганьба на все село, вихователька старшої групи, який приклад подаєш? Всі діти знають, що дитя має мати батька. -Мамо, але ж на дитині не написано єврей, тим паче, це моя дитина. Можливо хлопчик, а хлопчики частіше схожі до мам. Переводячи подих, донька продовжила, -Ти кажеш кров інша, а під ким тільки наша Україна й не була. За останнє тисячоліття наші землі і під татарами й під литовцями були, що вже говорити за росіян, а там що не було євреїв? Чи може ти точно знаєш від кого світ розпочався, мамо? А можливо ми переселенці з других світів, тому ми розподілені, в твоєму розумінні, на різні нації? -Та досить…. Ви молоді, нині занадто розумні , - тихо сказала мати. -Так мамо, давай краще, на цю тему не будемо говорити. І того чоловіка, що на фото мені показала, що це батько. То де він і хто він? Мовчиш.... Вибач це твоє особисте. Але ж, я теж жінка і хочу кохання, поваги.. -О!,Що до поваги краще промовч,- перебила її й продовжила, -Прославимося на все село.... Може таки якісь пігулки поп`єш, зрозумій доню, не потрібне тобі це дитя. -Мамо, а я тобі потрібна була? Зінаїда знервовано замахала руками, -Все, йди в свою кімнату, досить базікати. Мені, он звіт треба готувати по зерну, а ти з своїми сюрпризами… Марина, лежачи в ліжку, роздумувала про розмову. Знаючи маму, яка вона бува гарячкувата, непідступна, іншої розмови і не очікувала. Ні, травити дитя не буду, якщо,то краще сама нап`юся пігулок. Хай поховає нас разом, тоді не буде слави по селі, за те, гадаю буде журитися. Зінаїда встала дуже зарано і вже сиділа в кімнаті за паперами. Марина вночі, то засинала, то просиналася і наче чула матирені слова, про іншу кров. А під ранок, прислухалася до найменшого шурхотіння, інколи чула спів півня й тихий брязкіт собачого ланцюга. Ото й Дружкові не спиться, може відчуває, щось не добре. Донька привітавшись, вмивалася під рукомийником. Мати кивком голови відповіла на привітання, -Ти відро винеси, щоб вода через верх не потекла. І збирайся ... Підемо до лікаря. Марина винесла відро й включила електрочайник, -Я в лікарню не піду, ти ж боїшся, що в селі все дізнаються, от і сама у того ветеринара візьми ліки. Мати суворо глянула поверх окулярів, -Гаразд,тільки пообіцяй, що вип`єш/ Вона в відповідь кивнула головою. А в самої думки за снодійне, що тільки по рецепту дають матері, -Я піду на роботу, сьогодні тільки до чотирнадцятої години працюю. Ти, що принесеш їх в обід мені, чи завтра прийму? Зінаїда задоволено дивилася на доньку, -Та думаю один день нічого не змінить. По тобі не скажеш, що вагітна, наче в талії така, як і була. Ти тільки не ображайся на мене. Я ж хочу, щоб ти не зазнала в житі стільки клопотів та невдач, як я. А заміж, он виходять і в тридцять років. І не обов`язково мати дітей. А, якщо й замати то тільки не від таких, як Михась. -Мамо, а кажуть євреї розумні люди,- тихо відповіла їй. - Ага,всі розумні, коли когось спати вкладають, -пробурчала в відповідь. Марина мовчала, чомусь сіпалось око і похололо в грудях, в горлі тиснуло. Від злості хотілося плакати.. Зінаїда, йдучи на роботу, зайшла до ветеринара. Попросила таблетки для сусідської корови, збрехала, що та має отелитися, щоб швидше пройшов процес. В обідню пору, вона зайшла до доньки в садочок. Марина з дітьми саме розставляла тарілки для борщу. Мати всунула в руку пігулки, -Ти не марнуй часу, прийдеш додому, відразу випий. До ночі все має бути добре. Марина за мить розчервонілася, взявши пігулки, не заперечила. Пообідавши з дітьми, на руки до себе посадила Ромчика, чорнявого, кучерявого хлопчика. Він сьогодні був перший день в садочку. Вона ж намагалася його втішити. Пояснювала, що треба , як всі дітки, після обіду лягти в ліжко,трохи поспати. Хлопчик довірливо заглядав їй в очі, наверталися сльози, хотілося плакати. Вже присівши біля його ліжка, гладила по голівці, сама ж рвала своє серце. А можливо і в мене такий чорнявий, як Михась. Такий беззахисний і гарненький, як цей Ромчик. Діти спали, прийшов час повертатися додому та бажання не було. Надворі розгулявся вітер, куйовдив русяве коротке волосся Марини. Від різкого вітру сльозилися очі, вона кілька раз окинула поглядом будівлю дитячого садочка, наче прощалася з ним. Здригалося тіло,чи то від думок, чи від прохолоди. Тихою ходою, наче ривками, нібито хтось пхнув її в плечі, йшла додому. На обійсті, піднявши хвоста догори, зустрічав кіт, терся об ноги. Дружок ставав на дві задні лапи, як завжди чекав, коли вона пійдйде й погладить його по голові. Руки хололи від думок, але від того, що вирішила, не хотіла відступати. Крутнувши ключ в замку хати, гучно, протяжно заскавулів пес й всівся, дивився їй вслід. А кіт наче сказився, перевертався на землі й витягувався, подаючи гучне, сердите нявчання. В хаті, з приймача , лунала третя симфонія Й.С. Баха… Марина вже помившись, переодяглася в чистий, новий халат, сиділа перед стареньким триляжом. Вона легенько припудрила носа, в дзеркалі бачила своє відображення, зелені заплакані очі. Ні вона більше не плакала, виплакала те сумління, що тримала при собі…. Перед нею лежали мамині снодійні пігулки, всі двадцять і стояла склянка чистої, свіжої криничної води. Вся поринула в свої роздуми, вже не слухала музики. В голові гуділо… В жмені тримала пігулки, в другій руці тримала склянку з водою. Зробивши глибокий вдих, відчула поштовх всередині себе. Різко встала з стільця, прислухалася до свого тіла. По ліву сторону пупця, відчула легкий поштовх… На всі сторони розлетілися пігулки, залпом випила воду і перехрестилася, -Бякую, тобі Боженку! Дякую тобі ! За твою ласку, за твою щедрість, за моє спасіння, за спасіння мого дитяти. Прости мене грішну за необдуману дію, прости… Вона навідь й сама від себе не очікувала, що поведе себе так. Сльози щастя котилися по щоках, по губах, крапали на халат. Тільки тепер почула з приймача мову диктора. Та наче зібравши всі сили, емоційно, голосно сказала, -Ні, ,мамо. Я залишу це дитятко, мені Бог дав на це дозвіл. І, якби ти не намагалася мене переконати, це тобі не вдасться зробити. А потім тихіше , задумуючись, не поспішаючи, -А, щодо крові, то вона у всіх червоного кольору. Коли розіп`яли Бога на хресті, в нього теж кров червоного кольору. Ну, а Михась, чи приїде, чи не приїде, то вже, як карта ляже, як ти часто кажеш, мамо…. 06.02.2020р

ID: 863886
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.02.2020 12:54:02
© дата внесення змiн: 09.02.2020 10:38:22
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 19 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Артур Сіренко, dashavsky, Сабилла, Ольга Калина, Ганна Верес, Світлая (Світлана Пирогова), Valentyna_S, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (193)
В тому числі авторами сайту (36) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Зелений Гай, 19.02.2020 - 12:38
Гарно змальована історія. Читала плакала. Найцінніше це життя і ніхто не має права відібрати його в когось. Страх штовхає дівчат на вбивство. Це жахливо. Та історія закінчилась добре. Життя збережено! 12 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зелений Гай, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
smile 12 16 Сподобалось. Дуже гарно 22 22 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Мартинюк Надвірнянський, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 23 22 22 21
 
Ніночко, прочитала на єдиному подиху! Дуже сподобалося! Життєва історія, і дуже хотілося саме такої кінцівки. Дякую за насолоду від прочитаного.
12 12 32 32 16 give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Людмила Григорівна, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую п.Людмило! give_rose 22 22 21
 
ВАЛЕНТИНАV, 12.02.2020 - 12:08
Дякую за позитивний кінець. give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар ВАЛЕНТИНАV, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! give_rose 22 22 21
 
Ольга Калина, 09.02.2020 - 10:07
12 12 12 Дуже цікава розповідь з гарним кінцем, а то я вже хвилювалась, щоб не закінчилось трагедією.. 16 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Олічко. Як би Ви знали,як мені важливо,що Ви читаєте мої прози. Я почуваю себе впевненішою.Гарного дня Вам і натхнення! friends give_rose 22 22 21
 
Плачу і радію, пані Ніно. Ви дали нове життя. Вклоняюсь Вам низенько за Ваш неперевершений талант прозаїка. Нехай щастить! Нових звершень! 12 12 12 16 16 16 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Шостацька Людмила, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, п.Людмило!Дякую за теплі слова,за те,що читаєте мої твори,за підтримку.Хай Бог дає натхнення всім поетам і прозаїкам! Щастя Вам і добра! give_rose 21 22 22
 
Шостацька Людмила відповів на коментар Шостацька Людмила, 08.02.2020 - 18:19
Дякую, пані Ніно! Навзаєм! 16 16 16 hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Шостацька Людмила, 01.01.1970 - 03:00
give_rose 21
 
Дуже гарно, проникливо, так і кличе заглянути у ті щекотливі події, які так цікаво розгорнулися у творі. 12 12 hi hi Ніночко, успіхів Вам та подальшої наснаги. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Наталочко! Навзаєм!Гарного дня Вам! friends give_rose 22 22 21
 
12 12 12 Цікава, Ніночко, життєва розповідь, головне, що щасливо завершилося. Якщо вдуматися- ми, післявоєнні діти, багато хто не знав батька, і тепер історія, на жаль, повторяється... apple give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Веселенька Дачниця, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!На жаль, з кожним днем все гірше...Гарного вечора Вам! friends give_rose 21 22 22 31
 
Веселенька Дачниця відповів на коментар Веселенька Дачниця, 07.02.2020 - 18:07
НАВЗАЄМ, НІНОЧКО! 22 021 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Веселенька Дачниця, 01.01.1970 - 03:00
give_rose 21
 
Галина Лябук, 07.02.2020 - 15:34
Ваша проза зачаровує красою художньої подачі твору ,захоплює цікавими темами, вабить майстерністю написання, манить, а що буде далі. Дуже гарний твір,Ніночко, дуже сподобався. 12 12 16 16 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Лябук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! А далі,як карта ляже...
Ось пишу прозу зараз,можливо через тиждень подам,побачу,довгенька.Там буде до сивини...А в малих прозах всього не опишеш.
Всього найкращого Вам! friends give_rose 21 22 22
 
Зі слізьми на очах читала кінець оповідання. Дуже часто таке трапляється в житті молодих дівчат.Дякую, дорога Ніночко за таку життєву історію...Пишіть, творіть у Вас те гарно виходить! Наснаги Вам і натхнення, успіхів на творчій ниві!
12 16 22 22 clapping ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ярошенко, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Валічко!Дай Бог здоров*я Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
Сабилла, 07.02.2020 - 10:53
12 12 Жизненно! Спасибо за рассказ!
Написан вроде просто, а хочется читать...читать...читать... 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Сабилла, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо! Здесь на сайте не очень читают прозы,просят писать по- короче. Я и так пытаюсь настолько можно сократить свои желания,уж как выходит...
Большое спасибо!Хорошего дня Вам! friends give_rose 21 22 22
 
Катерина Собова, 07.02.2020 - 08:20
12 12 12 Надзвичайний твір, Ніночко! Можливо, саме це дитя подасть подасть бабусі води, коли немічна занедужає! Дуже повчальне оповідання!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Катерина Собова, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Катрусю!Гарного дня Вам! friends friends give_rose 22 22 21
 
Ганна Верес, 07.02.2020 - 00:03
Ну, що тут скажеш? МАЙСТРИНЯ ВИ СЛОВА!!! Дякую.
12 12 12 12 12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ганна Верес, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, п. Ганно! give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Синонім до слова:  Ізоляція
Данило Київський: - Самозбереження :22:
Знайти несловникові синоніми до слова:  ковач
: - коваль
Синонім до слова:  Любов
Г. Орел: - Туга Душі за досконалістю.
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Г. Орел: - Власницький інстинкт
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Поступовність
Синонім до слова:  Ізоляція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю".
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю"
Синонім до слова:  Еволюція
Genyk: - Тримання удару
Синонім до слова:  Ізоляція
Genyk: - Виокремлення
Синонім до слова:  Ізоляція
Максим Тарасівський: - Синя ізолєнта
Знайти несловникові синоніми до слова:  Еволюція
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ізоляція
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
boroda-64: - асясяй
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Нервотрус
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Серценеспокій
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Злинці
Синонім до слова:  Любов
мышь: - Дихання, вічність, дар божий
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Любов
Ооооо: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Ооооо: - Любов
Нові твори