Поема
Вступ до поеми
Я не був би
чоловік і
дух
якби
не розвідав
слова рух...
Бо ще є запліднення гробкове,
та не те —
усіх запліднююче Слово!!
Бо як слово зріє —
я не можу спати:
що як Дух повіє —
тобі з гробу встати?
Глибина —
початок...
1
І цеглу ви, майстри,
нерівно не кладете?
Й мости не кривите?
Й життів —
тим не крадете?
Чому ж мені кривителі
от радять —
не говорить правду??
І всі помруть,
які стояли на параді.
І вчені раді,
і невчені раді.
А діти в правді
і святі у правді...
І вчені раді,
а хулителі — так раді!!
«Полячки моляться,
а наші — ні».
І ярі ночі,
і ярі дні.
2
В мені тому
щілина
горла струджена,
що спить доба —
до слова не пробуджена.
О горло моє, гирло,
грім і гори!
щоб взяти
слово Бога! — орло!
Й понести—
а понести грім
в ущелини...
де у траві
щелепи
і пащеки
лиш!
І починаються
сі — влови
влови
лови!
І тенькає
об зуби
слово —
Слова!
Й любов раптово —
вона раптова...
3
Світло — від Христа!
Вийшов я —
крейдяним скелям —
радість наперстав!
Вище хвиль! — Проста!
вище —
солоди бурштину —
суто пащам
розхлебтать!
В лінії
від неба
спина —
бірюзи —
як ніби злетів
птах!
Ви, легенькі!!
Ви відбились рук —
свистять серпом — серпокрильці —
міти-кровопивці
начеплю на крюк!
Агов!
4
єдина і неповторна
мить
безсмертя тобі
різьбить
А скрізь
куди слово
воскресне —
Небесність
Небесність
Небесність...
Безсмертя різьбить!
5
Виблискуючий
цей серпанок
Цілюща
прохолода
Ранок...
Оновлений
світ —
устає!!
де живе серце твоє!..
12.06.2015
