Я поет
Що словом пише картину
Пише свій власний портрет
Я персона
На полотні перемішане масло
А на яву сон і безсоння
Я безодня
Бо такий темний і непрозорий
На вид
Я ім'я
І ім'я те біблійне
Давид
І чиясь втіха
Чую багато
гіркого сміху
Я слова
Як ті самі перші
І ті що ближче до гріха
Я каміння
Котре дном котить
Гірська пекуча ріка
Я перекотиполе
Серед дюн
зі штилю і болю
Я оголений нерв
Що в суспільстві розрісся
Мов коріння тропічних дерев
Я полігон
Я військовий й авангард
Я на стилеті зламаному
Давно забутий
вогняний гарт
Я в кінці кінців рима
І певно що зміст
Я такий
Я незламний
Поет оптиміст.
Ніц не відаю, що то таке є - силабо-тонічне і тонічне віршування(підгледів у попередньому коменті). Але мені та ваша неканонічність, неправильність подобається. Є щось в тому привабливе для мене.
«Непогано», Котигорошку, - це не-по-га-но) підтвердження моєї думки - моє вподобання) Автор сказав, що написав вірш за кілька хвилин і опублікував, нічого не виправляючи і т. д. Для кількахвилинної роботи - не-по-га-но
А. Зрозуміло тоді. Он воно як... А я-то... Вибач тоді Я ж, бачиш, Зоє Березовська, ще не настільки профі (та й, навряд, чи колись ним стану), щоб могти так от поблажливо кидати авторам - "непогано..."
цікава манера написання у вас. короткі, ємкі рядки. я звикла до силабо-тонічного віршування, або тонічного хоча б. у вас якісь свої закони. хоча... хто їх зна, ті закони? ще щодо суб‘єктивних зауважень. масло в мене асоціюється лише з продуктом переробки молока, щодо іншого - олія. в кінці кінців - зрештою, врешті-решт. самі перші - найперші
Нехай щастить! Легко дихається! Вміло пишеться! Я такий 
