Ви уявіть собі маленьку сіру пташку,
Що на віконце ваше сіла з промінцем,
Тримає в дзьобику тюльпан, бузок, ромашку,
І аромат зайшов в кімнату з вітерцем.
Ви уявіть собі нічний небесний клаптик
Що лиє спокій світлом місяця й зірок,
Який горить вгорі мільйонами галактик,
Який витягує з важких, земних думок.
Ви уявіть собі маленький клаптик поля
Із жовтих соняхів, що квітнуть повсякчас,
Які гойдаються, мов теплі хвилі моря,
Які теплом своїм колишуть ніжно вас.
Ви уявіть собі прозорі руки вітру,
Що вас відносять у незвідані місця,
Які принесли на саму вершину світу,
Навколо Всесвіт без початку і кінця.
Ви уявіть собі в гірських лісах струмочок,
Який змиває втому з тіла і душі,
Дзвенить на вушко щось веселе, мов дзвіночок
І ви, всміхаючись, ідете крізь дощі.
Нехай побільше буде днів в житті весняних,
Хай буде щастя в серці, спокій у думках,
Хай душу гріє запах квітів тих духмяних,
Які лишила сіра пташка у руках.
***
