Посивіла старенька хата
Чи від літ, а чи від снігів,
Обвінчала іі загата,
У колисці минулих снів.
Спала нишком, співав щось вітер -
У засніжених шибках млів,
Заплітав дивні звуки з літер,
В комин дмухав, у нім жеврів.
Заморозив, стареньку, раєм,
Загорнув у чудний кожух,
Марив день за співучим гаєм -
В нім згасав вже віджитий дух...
І сорока плела молебен,
Цекотіла вразливий дзвін,
Он одвірок... лиш місяць повен
Доторкався стареньких стін.
(С) Леся Утриско
![IMG_20200228_233827[1].jpg](/upload/poem_all/00866395.jpg){kind=small}
