Чужих дітей немає в цьому світі,
А надто серед тих, хто в клас зайшов.
Потрібно тільки серце відчинити
Учителю, чиє ім’я – любов.
Насіяти добра плодючі зерна
І щиро вірити у їхній зріст,
З надією, дбайливо і майстерно
До серця кожного прокласти міст.
Бо кращої методики немає,
Ніж мудрості народної скарби:
Тряси як грушу, але кожен знає,
Що на початку - душу полюби.
Бо ця душа летить увись постійно,
На піку максимуму почуття!
І через те, бурхливе й неспокійне,
Але цікаве вчителя життя.
Вклонімось колообігу любові,
Бо маєш тільки те, що ти віддав,
Ласкавим поглядом і щирим словом
Фундамент людяності збудував.
Тож, хай асфальту завдається збитків
І з року в рік повторюється знов:
Хай фарбами, навпроти гуртожитку
Свою присутність стверджує любов!
Вчителям - уклін!!!
