Далекий чар казок забутих,
Сьогодні кутає твій сад,
Шумить у вишнях листопад,
І тільки голосу не чути,
Твого. Туман і ти. І не заснути,
І не розплутати назад,
Сліди потоптані стократ,
Що в цій імлі під листям бути.
Ти все, ще тут стоїш безмовна,
Бліда, замучена, безкровна,
Ховаєш очі в вишині,
І вишні тішаться тобою,
Скидають цвіт над головою,
Явившись спогадом мені.