Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: "Немає лиха без добра" / проза / - ВІРШ


Ніна Незламна: "Немає лиха без добра" / проза / - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 9

Пошук


Перевірка розміру




"Немає лиха без добра" / проза /

За вікном зимовий вечір… Ледь погойдуючись, тихо падають біленькі сніжинки до землі. Деякі припадають до скла, нагадують, що все таки, зима. Та цьогоріч занадто м`яка, як кажуть люди. От, якби ж сувора, з частими густими снігами, заверюхами, як колись, в молоді літа. Дивовижні , під пухким снігом дерева, поля іскрилися на сонці,пагорби в снігу по пояс та хоча морозу градусів десять. Килина, задивляючись в вікно, вже проганяла свої думки, можливо й на краще. Он Іван на печі, три дні лежить стогне, не їсть, не п`є. Лише рукою махне та й відверниться від неї, немов, як від якоїсь зарази. Добре, що є телевізор, хоч до нього поведе розмову. Та до кота Василя, який дужеполюбляє, щоб чухала йому голову та погладила шию. Життя… Воно й з дідом важко, як від нього допомоги нема, все на свої руки. І води принести й дров до хати треба. Та, ще й халепа, горілка виграла, пора вигнати, скоро свята прийдуть; Новий рік, Різдво. Може й синок з Києва приїде, давненько не був. Ото та міська краля Віка, все його не пускає, народила йому троє дітей. Як він приїде на вихідні, дзвонить через кожні пів години й репетує не сиди там довго. Все веде мову про гроші, що невистачає та щоб незабув продуктів купити. Боїться одне місце підняти, щоб до магазину спуститися. Сам її розбалував, три роки дітей не було, сюсюкав біля неї, як біля принцеси. Тоді діти одне за одним, через кожні два роки, як хто наврочив.Троє і всі хлопці, тепер , як коня запрягла і те їй треба, і це, сам винен привчив. Та, якби ж вона менше грошей на нові сукні тринькала, тоді б на все вистачало. Дякувати Богу, машину придбали та й то, не без помочі. По селі, раніше людей більше проживало, приходили пляшку самогонки купити. Та й сама ж кравчиня, по замовленню жінок, шила спідниці, сукні, по селі славилася умілою майстринею. І так, копійка до копійочки, все в хату, для єдиного синочка. І в нього робота хороша, працює помічником кухаря в ресторані. Як кажуть люди, з такою професією, не пропадеш, голодним не будеш. Он влітку мобільний телефон привіз та дзвонить рідко. То скаржиться, якоїсь там, мережі немає, то каже зайнятий, дітей в школу відправляє, бо жінка в відрядженні. - Охо-хо,- тихо й взяла в руки телефон, чи й до сина передзвонини.Та лип, немає на екрані тих гачків, що син казав. З розсердя кинула телефон на ліжко. З думками про курей, одягла курточку, взула дідові теплі калоші й поплентала надвір. Мов вітер по хаті.. .. Дід швидко зліз з печі, крадькома позирнув в вікно. Ага , пішла курей годувати. Й сам потираючи руки , до каструлі . Ой суп, ще й рисовий, любимий! Зачерпнувши повен черпак супу, жадно випив юшку. Запихаючи в рот картоплю з рисом, за дверима почув шарудіння. Ой, бісова душа, що ж так швидко повертаєшся, так і справді зовсім охляю. Добре, що худенький дід. Мов метелик злетів на піч. Гучно застогнав, трусився, аж ходором ходив кожух по ньому, яким він встиг накритися. Килина, з повним фартухом товстих дров, ледве пролізла в двері. Трохи зігнувшись, вивалила іх на підлогу й до чоловіка, -Отакої… Знову стогнеш, хоча б сказав, що болить. Іван, з закритими очима, лежав на боці, обличчям до стіни. Мовчав, вдав з себе партизана на допиті , ледь стримував бажання озватися. З сумом в очах, дружина тихо продовжила, -О! Знову ноги стирчать голі… Ну, як дитина…. І підхопивши, з спинки стільця, теплу хустину, нею накрила йому ноги. Ба, підлизується, майнула думка в діда, не в такі ситуації потрапляв. Я, ще гідний витримати цей допит, знаю, що ти хитріша за лисицю. Вона важко, перевівши подих, плаксивим голосом, -Напевно промерз, тіпає тобою. Наче кругом тебе смерть ходить - бродить . Ще не вистачало, щоб на свята помер, хай би вже влітку, по теплі. Та й не такі ми старі з тобою, щоб про смерть думати. Не поспішав би, як я доживатиму без тебе…. Поступово голос змінився співочий, - Оце надумала, цю ніч буду від тебе смерть відганяти. Все рівно не спиться, вирішила самогонку вигнати, вже давно не грає. Вона копошилася біля розпаленої печі й продовжувала бубоніти, -Он, трохи дров наносила, на веранді поклала, щоб надвір не ходити. Добре, що до повної бочки з водою - рукою подати. Морозу немає, тож легше на руки , не прийдеться тягти з криниці. Кіт плигнув з її ліжка і почав тертися об ноги. Вона взявши його на руки, гладила по спині, -Я , щось тебе Василю не розумію. Як дід хворий, ти весь час біля нього, як не біля голови лежиш, то біля ніг. А це тікаєш від нього, як від якоїсь чуми. Килина з годину метушилася біля пічі, нарешті встановила самогонний апарат. Трьохлітрову банку для самогону, про всяк випадок, поставила в кошик на підлогу, щоб часом, незачіпити ногами. Кинувши погляд до діда, думки світліші. Ну от і добре, трохи вгамувався, вже не стогнеш, сопеш. Мабуть зігрівся, а, що заснув, то добре, трохи сили наберешся. Матимеш апетит, а то нічого не хочеш. Вона включила телевізор,зробила тихіше звук, зручно всілася на ліжку. По каналу «Інтер» йшов концерт. Немов під спів Полякової, ледь посміхнувшись, підхопила спиці в руки, на яких вже було зв`язано половину жіночої шкарпетки, продовжила в`язання. Іван кліпав очима, ну нарешті, дочекався, тепер вже не почує мене. Він зовсім не спав, а тіпало його, бо ж дуже знову заболів нижній передній зуб. Щоб вгамувати той біль, вже два дні і дві ночі полоще рот горілкою. А після горілки, ще більше їсти хочеться. Ото тільки баба з хати, очі бігають, як в зайця,що ж знайти закусити, швдко хапоне шмат хліба та сала і знову на піч. По крихтиночці хліб їв, а сало смоктав, немов немовля цицьку. А після іжі, то зуб іще дужче болить. Та тільки при одній думці зізнатися дружині, ще більше тіпало від страху. Йому вже минуло сімдесят літ,за ці роки лише два зуба загубив. В лікарні з зубами ні разу не був, вони хоч і рижі, але цілі. Інколи бачив, як дружина мучилася, ходила по хаті, червоніла й біліла від болі, його ж охоплював страх. Одного разу навіть їздила в районне містечко, їй там вирвали два зуба . То бідна, три дні лежала в ліжку, навіть темперарура тіла піднялася до тридцяти дев`яти градусів.. Та дякувати Богу все обійшлося. Та,щоб я поїхав до лікарі, е ні,, я на такі страждання не згоден. Може воно й краще вдома вирвати, як вона колись сама собі, шовковою ниткою. Ото жінки терплячі , трасця, де в них та сила, народжувати, ще й самій висмикувати собі зуби. Вона відчайдушна, їй зуб вирвати, що нитку розірвати, видно, одне й те саме. В руках сильніша за мужика. Ото, як інколи, стане збирати обрізане гілля для пічки, то в руках так стисне, аж тріск на весь город. Він, ледь роззявивши рота, з пляшки посмоктував горілку. Намагався затримати її на тому, клятому зубі, щоби втихомирити біль. Ненароком язиком зачепив, наче вже трохи й хитається. Ще й більший біль віддавав в щелепу, викликав паніку і почуття безпорадності. Ледь – ледь стримував себе, щоб не зіскочити з печі. Та, як зізнатися? Боявся, що Килина наважиться вирвати той зуб шовковою ниткою. Тільки від однієї думки мокріла лисина й дибом підіймалося волося, яке залишилося навколо неї. Краще було б самогонкою залити, чим ця казенка, бідкався старий. Стримуючи емоції, все ж відчув полегшення і знесилений задрімав. Пройшов час… В хаті було занадто жарко, пахло самогоном. Кіт розігрівся, лежав на підлозі. Втомлена Калина, сидячи на стулі, спостерігала за останніми краплями самогонки, що капали з труби в щойно поставлену літрову банку. І одночасно дивилася телевізор. Минуло з пів години, як проснувшись, дід з закритими очима лежав на спині. Докоряв себе, що поїв супу, відчував мурашки по тілу, йому б до вбиральні, помочитися. Терпів, здавалося, аж очі вилазили на лоб. Вдавав з себе, що спить. Та час від часу, як розвідник, одним оком позирав до дружини, спостерігав за її кожним рухом. Дружина встала з стільця й тихо, -Ну от…. Дякувати Богу, здається вже кінець. Почувши її слова, дід від радості ледь не заспівав. Ну нарешті. Ось, піде надвір воду виносити, зроблю свою справу в помийне відро. Вона одяглася в куртку, взулася в чоботи й почала з бочки вичерпувати воду в відро. Ну от і добре, розмірковував дід, воду ж понесе в яму, що в городі. Біля хати ж не виливатиме, щоб всі люди почули запахи, я за той час все встигну. За кілька секунд гупнули двері і Іван миттєво повернувся на бік, злазив з печі. Він протягнувши ногу, відчув тепле, подумав, що то край плити і обіперся на неї. Але ж то була труба від самогонного апарату. Різко похитнувся й кубарем злетів прямо на кота, обличчям врізався в підлогу. Кіт з переляку гучно занявчав і відскочив в сторону. Дід не міг зрозуміти, чому опинився на підлозі. Все обличчя старого горіло,відчував біль по всьому тілі. Хотів підійнятися та в дверях з`явилася Килина. Побачивши чоловіка на підлозі, ще й з окровавленим обличчям, злякалася. В сторону відкинула відро, допомогла йому встати, -Ой, лишенько, Іванцю! Та, чого ж мене не почекав. Боженько, що голова закрутилася? Мабуть носа розбив, що в крові обличчя? Дід трусився, як будяк від сильного вітру в полі. Рукою провів по губах, відчув, що зуба немає і заплакав. Сполохана дружина, зі сльозами на очах, схопила рушник витирала й роздивлялася обличчя, -Соколику мій старенький… Та здається носа не розбив…. Може губу розсік? Іван, прикриваючи рота, відмахнувся рукою, показав на двері. Килина зрозуміла, що хоче до вбиральні, на плечі накинула курточку. Обличчя скривлене та світла думка зігріла його серце , бач, таки не дарма є прислів`я ; «немає лиха без добра». Бабця, охаючи, виносила воду з бочки й всі причандали. За кілька хвилин до хати зайшов Іван. Він відчував себе героєм, хоча й впав,трохи боліло тіло, але ж позбувся того, клятого зуба. Вечоріло…. В хаті тихо… Кіт дрімав на печі, а вони вдвох за столом чистили картоплю в мундирах. Дружина мило всміхалася й раз – по - раз поглядала на чоловіка, -Ну, от і добре, майже весь день проспав, сили набрався. Бачу лихоманка пройшла, може спробуємо по двадцять грам свіженької? Дід задоволено потер долоні, -А чому б і ні? Що злякалася люба? О! Як би ж ти знала, як я перелякався, що залишишся сама. Жінка тупцяючись біля столу розставляла посуд та різала сало. А Іван милувався нею, а перед очима той зуб,який згодом знайшов на підлозі.Ой, миленька моя,якби ж я тобі розповів правду,то певно б не всміхалася до мене,а добряче б получив по плечах…. 20. 01.2020р

ID: 862079
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.01.2020 11:25:45
© дата внесення змiн: 23.01.2020 05:19:12
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 18 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Валентина Ланевич, Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Lana P., Ольга Калина, Олеся Лісова, Світлая (Світлана Пирогова), Катерина Собова, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (168)
В тому числі авторами сайту (33) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

Отака бувальщина, цікаво Ніна.
12 16 22 biggrin give_rose bye
 
Ніна Незламна відповів на коментар Променистий менестрель, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,шановний! 22 22 21 give_rose
 
Артур Сіренко, 14.02.2020 - 22:20
Дуже цікавий твір! give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Артур Сіренко, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! 23 22 22 21
 
give_rose 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Олійник, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! 23 22 22 21
 
Малиновый Рай, 31.01.2020 - 23:07
дякую що розвеселили. give_rose give_rose give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Малиновый Рай, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Рада,що сподобалась проза. Успіхів Вам! 23 21 22 22
 
Lana P., 29.01.2020 - 20:16
ще одна втіха 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Lana P., 01.01.1970 - 03:00
Дуде дякую!Гпрного вечора Вам! friends give_rose 22 22 21
 
Ольга Калина, 28.01.2020 - 18:46
12 12 12 Повеселили, Ніночко.. Таке трапляється між людей.. give_rose give_rose give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Любов Іванова, 25.01.2020 - 17:24
Ну яка ж цікавенна історія!!!! І де Ви,Ніночко, їх берете??? apple 9 girl_sigh sp ft 021 ros ros ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую! До Вас частівки,вірші приходять,мені ж більше до душі позповіді,з життя всі.Всього найкращого Вам! give_rose 21 22 22
 
Маг Грінчук, 24.01.2020 - 01:10
12 16 22 021 give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Маг Грінчук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 23 21 22 22
 
Зоя Енеївна, 22.01.2020 - 20:20
Із гумором написана, життєва історія!
12 12 12
 
Ніна Незламна відповів на коментар Зоя Енеївна, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Зоїчко!Всього найкращого Вам! give_rose 21 22 22
 
Яка Ви, молодчинка, Ніночко, читала та усміхалася щиро! biggrin Дуже майстерно! 12 16 give_rose friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,Валічко! give_rose 22 22 21
 
Галина Лябук, 22.01.2020 - 16:09
Надзвичайно гарне оповідання, життєве, правдиве, бо чоловіки нетерплячі до болі, а тут ще й хитрість спрацювала. Ви, майстерно вмієте розкрити героїв, тому завжди читаю з насолодою. 12 12 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Лябук, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
12 Чудова проза, Ніночко! Цікаво і життєво. 16 021 mr 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,Світланочко!Гарного дня Вам! friends give_rose 21 22 22
 
Ніночко, який вдалий твір, який вражає душевністю, мудрістю і легким сприйняттям. 12 12 16 021 Доброго Вам ранку та наснаги. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 01.01.1970 - 03:00
Щиросердечно дякую, Наталочко! Гарного дня Вам і натхнення! give_rose 22 22 21
 
Олеся Лісова, 22.01.2020 - 00:26
12 16 021 ny1 Ніночко, з задоволенням читаю Ваші твори. Кожен цікавий по-своєму. 22 22 21 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Олеся Лісова, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Олесю! Завжди Вам рада. Натхнення і успіхів Вам! give_rose 21 22 22
 
Капелька, 21.01.2020 - 21:44
12 shr Приємно читати таку захоплюючу прозу! Отак Іван вдало полікував зуба і нагнав собі апетиту!
16 icon_flower smile 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар Капелька, 01.01.1970 - 03:00
Щтро дякую, шановний! friends give_rose 21 22 22
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Любов - мрія поета.
Синонім до слова:  Любов
Wicenta: - :clap:
Синонім до слова:  Ізоляція
Данило Київський: - Самозбереження :22:
Знайти несловникові синоніми до слова:  ковач
: - коваль
Синонім до слова:  Любов
Г. Орел: - Туга Душі за досконалістю.
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Г. Орел: - Власницький інстинкт
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Поступовність
Синонім до слова:  Ізоляція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю".
Синонім до слова:  Еволюція
Г. Орел: - Відділення, "Хата скраю"
Синонім до слова:  Еволюція
Genyk: - Тримання удару
Синонім до слова:  Ізоляція
Genyk: - Виокремлення
Синонім до слова:  Ізоляція
Максим Тарасівський: - Синя ізолєнта
Знайти несловникові синоніми до слова:  Еволюція
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ізоляція
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
boroda-64: - асясяй
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Нервотрус
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Серценеспокій
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Світлана Крижановська: - Злинці
Синонім до слова:  Любов
мышь: - Дихання, вічність, дар божий
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
dashavsky: - Душевна млість. :(
Синонім до слова:  Ревнощі, ревнувати
Ооооо: - Дурощі.
Синонім до слова:  Любов
Юхниця Євген: - Сяйність, радісність, вітальність
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ревнощі, ревнувати
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Любов
Sin el mar: - Сонячність
Синонім до слова:  Любов
dashavsky: - ТЕПЛО ДУШІ. :019:
Синонім до слова:  Любов
Svitlana_Belyakova: - Не підвладне почуття...
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Дикар, брукняк
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Галечка, рінь, градівка, лобак
Синонім до слова:  Камінь
Ігор Сас: - Наметень, кругляк
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Глиба
Синонім до слова:  Самозаймання
Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова): - самоспалах
Синонім до слова:  Заводити(включати автівку)
Пантелій Любченко: - Задрандулити.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Любов
Ооооо: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Ооооо: - Любов
Нові твори