Хризантеми недавно покинула стомлена осінь
І вони перебігли гуртом до красуні зими.
І цвіли при зимі, і цвіли б певно квіти ці й досі,
Аби лише зима постелила свої килими.
А то зранку мороз задивився на ніжні красуні
І образа взяла, що квітують такі при зимі.
Як же можуть вони розквітати красиві і юні,
І вкусив їх морозом, вкусив хризантеми, мов змій.
Краса молода, вона «старому пеньку» не під силу,
Посміялись красуні, що їм і мороз не страшний.
Усміхнулися сонцю, коли воно лід розтопило
І сховався мороз у холодній образі своїй.
Дочекався він снігу і вдарив по квітах щосили,
І вдягнули красуні біленькі кофтини з тепла.
Хризантеми заснули, хоча вони сонця просили,
Щоб зима була сніжна, проте без морозів була.
