Вже був при владі Джугашвілі,
Але народ не знав ще мук,
Як народився на світ білий
Михайло Савович Гайдук.
Він пам’ятає лютий голод,
Дістав ще й рани ні війні.
Тоді – в райкомі комсомолу.
Гарячі, мирні були дні!
Хрущовську знає він відлигу,
Ще краще – Брежнєвський застій,
Відчув Черненка мертву кригу
І Горбачова курс новий.
Він зна історії секрети
І як географ має хист.
Він міг би стати і поетом,
Якби не був пропагандист.
- Давно працює в нас директор! –
Сказав один із стариків, -
- Він пережив шістьох генсеків
І кілька оржицьких попів!
Були подяки й нагороди,
Одержав кілька і доган,
Та має шану від народу,
Любов, повагу оржичан.
Бо він розумне, добре, вічне
У юних душах засівав.
Великий стаж педагогічний!
А скільки добрих, гарних справ!
Хай п’є із чистої криниці,
Де б’є енергія сама.
Хай ще моргають молодиці,
Але не зводять хай з ума.
Хай небо завжди буде чистим,
Хай не турбує від ран,
Хай довго буде оптимістом
Війни і праці ветеран!
Нехай життя його іскриться,
Як в срібних кликах вино.
Нехай постійно здоровиться!
Колеги Ваші і райвно.
17.08.1989
