Святий Миколаю, святий Миколаю,
Я все ще на диво щасливе чекаю,
І зараз довірлива наче дитина,
Ота, що до свята рахує години.
Не прошу речей чи валіз із грошима,
Не хочу будинків або vip-машини,
А тиші і спокою - кожній родині,
А миру і щастя - усій Україні.
Щоб час повернув мене лиш на годину
Назад літ на тридцять, у нашу родину.
Де три покоління живі і веселі,
Усі за столом на святковій вечері:
Онуки, батьки, дідусі і бабусі…
За вікнами морок, та я не боюся,
На вулиці віхола мчить, завиває,
І діти шепочуть: «Це ти, Миколаю?»
Лише б на хвилинку в той час повернутись
Батьків обійняти, бабусі торкнутись,
Сказати, як я їх люблю і ціную…
Світлину омиту сльозами цілую…
Такої казковості більше не маю,
Вона у тій хаті, святий Миколаю.
Тому не клади під подушку нічого.
А просто помолимось разом до Бога
За тих, за кого вже щоденно молюся,
Коли я у зоряне небо дивлюся.,
До кого у снах своїх часто літаю…
Ну ось, і ти плачеш святий Миколаю?
