У темну ніч зимової печалі,
Коли вантаж прожитих за рік днів
Боронить йти мені по вертикалі,
Заходить Миколай до кожного з домів.
Несе мішок і в душі наші казку,
У вікна сипле Божу благодать,
На крилах ангелів – небесно-вічну ласку,
Коли велике щастя – оддавать.
Співають зорі, стелиться дорога,
Летить з хмаринок білий легкий пух…
Святий наш отче, не минай порога,
Зайди, погрійся, скинь важкий кожух…
Бо довга ніч, бо в хаті людно-тепло,
Тебе чекають, як предвісника Різдва…
А ти летиш на Схід, туди, де пекло,
Сьогодні там потрібніші дива…
Спаси, Святий, могутністю своєю,
Від кулі і зчерствілості душі…
Іде життя в нас звично – колією,
А там військові їсть хтось кулеші…
В палаті білій втомлена дитина
В молитві щирій диво вигляда…
Злітає з вуст прохання лиш єдине –
Щоб були вдома мед і коляда…
Заступнику, дитячі чисті мрії
Здійснити в метушні ти не забудь.
Хто молиться, ти не позбав надії,
Збираючись в далеку й довгу путь.
А нам… ми й так багато маєм,
Лиши у душах віру в чудеса…
Ти знай, що ми тебе щорік чекаєм,
Вертаючись додому в небеса…
гарно !З СВЯТОМ МИКОЛАЯ!
