Я слухала вечір.
Вітер шумів у кронах
Чи сонних, чи мертвих,
Забутих в дощі дерев.
Спиляти доречно,-
Ні болю у них, ні втоми,
Бо сплячій й терплячій –
Єдине в житті тепер.
Я слухала серце,
А чула злий гуркіт в скронях.
Не сонна, не мертва,
Не вбив душу розпачу щем.
На кого опертись?
Ти сам, ти один, ти воїн.
Не склалося жертви,
Коли народивсь бійцем.
