Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: оптимист: В Країні мрій (кіносценарій) - ВІРШ


оптимист: В Країні мрій (кіносценарій) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 23

Пошук


Перевірка розміру




В Країні мрій (кіносценарій)

2. НАТ. ВСЕСВІТ - НІЧ Всесвіт. Поміж галактиками, через чорні дири, воронками часових переходів в напрямку Землі летить ПЕГАС (муза автора). На орбіті Землі знаходить супутник інтернетзв'язку і на його антені перетворившись в електроімпульс через декілька серверів потрапляє на монітор АВТОРА. 3. ІНТ. ОСЕЛЯ АВТОРА - ВЕЧІР Автор сидить за компютером в пошуку натхнення. На єкрані монітору з'являється Пегас. ПЕГАС Привіт! Дружище. (б'є копитцем по ту сторону екрану) ПЕГАС Це знову я заплутався в цій павутині щоб на хвилинку завітати до друга вірного квартири. АВТОР Привіт, крилатий бродяга. Автор проводить на клавіатурі кілька маніпуляцій і Пегас з'являється в кімнаті у вигляді голограми. АВТОР (продовжуючи) Яким вітрам часопростору мені казати дякую за твою появу, друже? Автор встає з крісла підходить до голограми і гладить по гриві крилатого гостя. Пегас від задоволення тихенько ірже. ПЕГАС Ти не повіриш. Всесвітом лунає чудова пісня, мов казковий сон... такої ніжності, натхнення і кохання що в серці почуттів армагедон. АВТОР Розповідай вже. Не ятри мені душу. Бачу, аж світися від задоволення, що приніс гарну тему і натхнення. Пегас спочатку розправив крила, потягнувся потім охайно склав крила і почав розповідати. ПЕГАС В країні, де Веселка зберігає Свої тендітно-ніжні кольори, Де уночі відпочиває Сонце, Де у річок кисільні береги. Там де Весна живе в своїй хатинці, Її сусіди - Літо і Зима. Де Місяць в гості інколи заходить, Коли на небі ще його нема. Там де живуть всі музи і натхнення, Волхви, русалки, ельфи, чаклуни , Де із казок збудовані палаци, якОсь недавно познайомились вони. 4. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - ВЕЧІР Відкриваються ворота часопростору і з них в Країну мрій в'їзджає на КОНІ БОГДАН. Спішився. За вухом Коня нажав кнопку і звірив свій часосканер з часосканером Коня. БОГДАН Ми тут відпочинемо недовго. Злітай на луки радості, покуштуй тутешніх трав, заряди свої батареї просто відпочинь. Кінь блиснувши очима-відеокамерами покивав головою. КІНЬ Гаразд, Богдане, чекатиму сигналу. Кінь поскакав на луки. Богдан неквапливо почав прогулюватися по алеї кохання. 5. ІНТ. КІМНАТА НАТАЛКИ - ВЕЧІР НАТАЛКА сидить за ноутбуком і замріяно читає вголос вірш про кохання. НАТАЛКА Що ти робиш зі мною, дівчино, Я не вірю чуттям своїм… Не пройшло і двох днів, а я знову Мрію бачити облік твій. Мрію вести ласкаву розмову, Мрію в очі дивитись твої, Мрію, так я завжди з журбою, Сказати; - Додому йди. Не лякає мене моя доля, Не лякає й самотність, повір, Бо вже звик я до кари коханням, Та за що не збагну до сих пір. Може це і не кара, а долі Серцю палкому дар, Може це і не біль, а радість Сонечка промінь з-за хмар. Я не знаю що буде далі… І від долі посмішок не жду, Тільки з радістю в серці бажаю, Зустріти кохану свою. Замріяно кладе голову на руку і засинає. Від тіла відділяється астральне тіло Наталки і просочується через монітор і клавіатуру ноутбука в мережу. 6. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - АЛЕЯ КОХАННЯ - ВЕЧІР На задньому плані Сонце з хмар збиває собі перину і вкрившись ковдрою із хмар лягає спати. Богдан безцільно гуляє алеєю кохання. Недалеко від нього на алею спускається Наталка. Побачивши Богдана, Наталка ніяковіє, посміхається НАТАЛКА Добридень! (зачаровано) Яка тут неповторна красота... Богдан дивиться на Наталку. На лиці з'являється посмішка. Він легенько зітхає. Мимо пролітає Амурчик. Стріляє по молодій парі і однією стрілою пронизує серця обох. Стріла зникає. БОГДАН Будь здорова, королево. Стає на одне коліно. Цілує руку Наталки. НАТАЛКА Ви помиляєтесь. Яка я королева? Я інколи відпочиваю тут, У неті тісно вже мені буває, Мої думки лиш тільки тут живуть. Я дуже рада нашому знайомству, Та королевою мене тут не зовуть, Наталкою, Веснянкою, Чудною Руденькою - частіше кличуть тут. Наталка засоромилась і на декілька кроків відійшла від Богдана. БОГДАН Повір, я мандрував по паралелях, В майбутніх, незавершених світах, Шукав тебе, твої зелені очі, Та зустрічав, лише в щасливих снах. Богдан підійшов до Наталки легенько взяв за плечі. Подивився їй в очі. Наталка підняла голову. Їхні погляди зустрілись. БОГДАН (продовжуючи) В далекім часі, де я народився, Де залишилась матінка моя, Де люди всі в один народ злилися, Де квітне в злагоді твоя планета вся, Де вже забуті війни і конфлікти, Де цінувати ми навчилися життя, Я не знайшов тієї королеви, Що зустрічав у найсолодших снах. Богдан піднімає руки на висоті плечей, повільно розвертається БОГДАН (продовжуючи) І раптом тут, в Країні Мрій щасливих, Як від богів Всесвітніх, щедрий дар… Я бачу облік твій, волосся, погляд милий І серце охопив тремтливий жар. Наталка слухала, затамувавши подих. Богдан підхопив її і вони понеслися в танці. 7. ІНТ. КІМНАТА НАТАЛКИ Тіло Наталки в тій же позі. Ще лунає музика танцю, а астральне тіло повертається в тіло Наталки. Вона просинається. 8. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - АЛЕЯ КОХАННЯ - ВЕЧІР Богдан танцює з Наталкою. Під час танцю Наталка зникає. БОГДАН (у розпачі) Чому? Опанувавши себе дістає сопілку. Грає в неї. Через мить прибігає Кінь БОГДАН (до Коня) Я в розпачі! Не знаю як вчинити. Щось неймовірне діється в душі. Я ладен пронести її на крилах. Здолать всі заборони на землі КІНЬ Не поспішай із висновками, друже, реальність нині нам не подолать. Вона у сні, а ти в далекім часі, який прийде віків так через п"ять БОГДАН Країна мрій - цей паралельний вимір єдине, що нас може поєднать... лиш віртуально, правда, але можу я їй програму входу завантажить. Богдан помітно веселішає БОГДАН (продовжує) Тоді вона завжди дізнатись зможе, де і коли відкритий перехід … в Країну мрій заходити безпечно і залишатись в ній хоть цілий рік. 9. ІНТ. КІМНАТА НАТАЛКИ - ДЕНЬ На столі лежить ноутбук підключений у мережу. На екрані з'являється повідомлення. За мить до кімнати входить Наталка, не звертаючи уваги на ноутбук сідає в крісло і починає читати книгу. З динаміків ноутбука лунає голос Богдана БОГДАН Наталочко, кохана, де ти? Дівчина стрепенулася, підійшла до столу. Сіла за ноутбук і відкрила повідомлення. На екрані з'явилась голова Богдана БОГДАН Привіт, кохана, серце знову рветься тонути в глибині твоїх очей. Почути голос милий, сміх веселий. Тоді, коли захочеш ти тепер. Наталка розцвіла в ніжній посмішці. БОГДАН (продовжує) Відкривши лист, ти завантажила програму, яка тобі відкриє перехід в Країну мрій, щоправда віртуально, але завжди як я пришлю привіт. На екрані появилася велика зелена кнопка з написом "привіт" Наталка навела на неї курсор і клацнула "Enter" 10. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - ДЕНЬ Країна мрій - напрочуд казкове місце. На другому плані видніються хатинки кожної пори року, які легко пізнати де чия. Он довгобородий чаклун в ковпаку грає з волхвом у шахи. Он де славнозвісний дуб з котом і русалкою. Скрізь метушаться жителі країни і кожен займається своїми справами. Трохи осторонь стоїть Богдан. Наталка повільно проявляється на алеї Кохання і прямує до Богдана. Богдан побачивши Наталку помітно зрадів і кинувся їй назустріч. БОГДАН Вітаю, моя зіронька ранкова! Стає на одне коліно, цілує дівчині руку. Наталка, поклавши руки на плечі, легким жестом просить його підвестись і сором"язливо цілує в губи. НАТАЛКА Привіт, мій соколе коханий. Яке це щастя бути тут. Беруться за руки і біжать по алеї Кохання. Зупиняються. Крутяться в парі під приємну музику. На розлогій гілці дерева сидить два ЕЛЬФА і милуються парою закоханих. 1 ЕЛЬФ (другому) Яка чудова пара закоханих. Яка ніжність. Які почуття. 2 ЕЛЬФ (першому) Мабуть що так, та все даремно нині. Робить задумливо паузу 2 ЕЛЬФ (продовжує) Він знає, що з мережі не можливо Створити дім в Наталкиному світі, У свій - її забрати він не може , Бо парадокс тоді не зупинити. 1 ЕЛЬФ Важке завдання випало на плечі Закоханому в вічність юнаку 2 ЕЛЬФ Чи впорається з викликами долі? 1 ЕЛЬФ Повинен. Їхня доля на кону. 11. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - АЛЕЯ КОХАННЯ - ВЕЧІР В кінці алеї Кохання височіє Вежа вірності. Недалеко від неї на лавочці сидить пара закоханих. Богдан ніжно обняв Наталку за плечі. Вона поклавши голову йому на плече тихенько всхлипує. БОГДАН Зіронько моя, пробач, але я мушу у наше щастя вірний шлях знайти... Поради запитаю у АТЛАНТІВ. їх мудрість пронеслася крізь віки. Дістає сопілку. Грає на ній. Через мить на алеї появляється Кінь. Підбігає до закоханих. КІНЬ Привіт, Наталочко. Як справи? Чому це на очах сльоза? БОГДАН (коню) Зрівняти вирішив можливості й бажання НАТАЛКА (до коня) Тому й розлуки підкотилася пора. Богдан підвівся, обняв дівчину, ніжно поцілував. Сів на Коня і не оглядаючись поїхав по алеї. Через мить вершник зник у часопросторі. 12. НАТ. ВСЕСВІТ - НАСТУПНОЇ МИТІ Богдан на коні летить у всесвіті. Робить маніпуляції на наручному часосканері. Попереду тоненькою, але добре помітною струною світиться Промінь часу. Часосканер коня посилає до променя часу сигнал і через секунду отримує відповідь. В ГОЛОВІ КОНЯ ПРОВОДИТЬСЯ РЯД СКЛАДНИХ МАТЕМАТИЧНИХ ОБЧИСЛЕНЬ. З рота коня виривається пучок енергії і перетворюється в воронку часового переходу, яка поглинає коня разом з вершником. 13. НАТ. ВСЕСВІТ - ПРОДОВЖЕННЯ На зоряному небі з"являється маленька зірочка. Вона кожної миті збільшується і збільшується. Зрештою перетворюється в перевернуту воронку часового переходу. З переходу появляється вершник. По курсу вершника голубою кулею світиться планета Земля. Щомиті куля збільшується, набирають обрисів материки і океани Посеред Атлантичного океану, в районі мексиканської затоки група островів. Кінь приземлився на один із них. ТИТР; Атлантида. 30 віків назад. 14. ІНТ. АТЛАНТИДА - ДЕНЬ Богдан стоїть посеред великої зали оздобленої з допомогою надзвичайних технологій в стилі доісторичних традицій. Відкриваються двері. В залу входить СТАРЕЦЬ. Обійшовши хлопця по колу, уважно вивчаючи-скануючи його думки і наміри... Появляються напівпрозорі картинки життя Богдана. (Матір. Наталка, Країна мрій, країна Завтрашнього дня і т.д.) СТАРЕЦЬ Ти закохався… Це похвально, друже, Допомогти ми можемо тобі. Та не надійся, що це буде легко, Всі перепони з честю перейти. Їх буде безліч, всі назвати важко, Та крок за кроком мусиш ти пройти Без зустрічі з коханою дорогу, Що наші пращури на жаль і не знайшли. Там помилятись ти не маєш права, Твоє кохання – твій надійний щит, Її кохання – то надійна зброя, Що переможе крицю, сталь, граніт. Богдан уважно слухає Старця. В його руках з'являється щит, що щільно облягає тіло і меч, який нагадує потужний пучок енергії. СТАРЕЦЬ (продовжує) Твій вірний кінь залишиться у часі, Де ступиш на Дорогу Правоти, Вона коротка, якщо віриш в Правду, І нескінченна, як з Брехнею дружиш ти. На ній, лише вперед хода можлива, Бо там назад немає вороття, Кінець - в Країні Мрій, там де чекає мила, Там де кохання, щастя і життя. Помилка – стане вічністю в дорозі, Яку можливо тільки раз пройти. Вирішуй – найважливіше завдання: Ти маєш вирішити йти, або не йти. Старець підійшов до Богдана, поклав на плечі руки і уважно подивився йому в очі. БОГДАН Піду. Не буду і вагатись. СТАРЕЦЬ Не поспішай. Кладеш на долю все, Тебе спокуси будуть там чекати, Там зрада, кривда, ненависть живе. Дорога Правоти не всім під силу, Слабкого духом викине вона Десь на узбіччя вічної провини, За долю згублену, кохання і життя. Ти маєш знати, що пройшовши шляхом, Який собі ти вибираєш сам, Ти викривиш ваш простір й час у кулю, Яка покориться навіки лише вам. Старець замислився. Зробивши декілька кроків по залі, продовжив... СТАРЕЦЬ (продовжує) Але помилок не повинно бути, щоб ви не розминулись у віках, Її ти голос в серці маєш чути, не допускаючи у нього тільки страх. Будь певен в правоті своїх бажань, своїх думок і вчинків до кінця. Кохання там у всьому допоможе. Аби не втратив ти свого лиця. Ти вирішиш – чи жити віртуально, чи будувати нову паралель, В ній буде все для вас матеріально, Як у щасливих в вічності людей. БОГДАН Піду! В якому вимірі початок? Де починається Дорога Правоти? Не буду гаяти я і хвилини часу, Її повинен неодмінно я знайти. Старець по батьківському пригорнув Богдана. Мовив СТАРЕЦЬ Тримайся курсу на долину Долі, А в часі сто віків тому назад, Там буде вхід в печеру Непокори. З неї Спокуси, лине аромат. В останнє ти там матимеш ще вибір, І втретє вирішиш іти, або не йти Коня відпустиш. Як в печеру ступиш Ти станеш на Дорогу Правоти. БОГДАН (кланяючись) Низький уклін вам, старче за пораду і прощавайте бо вже мушу йти. Розвертається і йде до дверей СТАРЕЦЬ Щасти тобі юначе Посилає вдогін своє благословіння 15. ІНТ. КІМНАТА НАТАЛКИ - ВЕЧІР На столі відкритий ноутбук. На екрані кнопка з написом "Привіт" рожевого кольору. Наталка сумна ходить по кімнаті заламуючи собі руки. Підходить до столу сідає за ноутбук. Водить курсором по кнопці "Привіт" НАТАЛКА (до ноутбука) Відкрито перехід в Країну мрій... Але Богдана там чомусь нама... Щемить за милим вже моє серденько. Чи не стряслася з ним яка біда? Нажимає "Enter". Зникає. 16. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - АЛЕЯ КОХАННЯ - ВЕЧІР Наталка зажурена іде алеєю Кохання на лиці помітно діамант сльози Скрізь метушаться жителі країни мрій. Дехто вітається з нею. Вона відповідає ледь помітним укліном. 17. НАТ. БІЛЯ ПЕЧЕРИ НЕПОКОРИ - ВЕЧІР На камені сидить Богдан. Біля нього стоїть кінь. Богдан перевіряє своє спорядження. Зброя, часосканер, їжа. Все складає в великий рюкзак, який після того я Богдан натиснув кнопку перетворився на маленьку зручну сумку. БОГДАН Мій вірний друже, вибач за розлуку, І дякую тобі за все, за все… та ради неї, не для себе мушу, пройти в житті випробування це. Можливо не зустрінемось ніколи… А ти в Країну Мрій лети мерщій. Зустрінь її, і не кажи коханій чому не можу, зараз я прийти. Не варто знати і про те Наталці, що звідси вихід можу не знайти, скажи лиш: - Дочекайся і ніколи Розлуці більше нас не розвести. Скажи Наталці, що настане свято. Збудуємо ми власну паралель, в коханні вічність маємо здолати… Богдан підводиться і йде до входу в печеру, який закритий щільним зеленим туманом. З пам'яті випливають слова старця СТАРЕЦЬ "В останнє ти там матимеш ще вибір, і втретє вирішиш іти, або не йти" БОГДАН (коню) Бувай. Я мушу йти тепер. Богдан підійшов до входу в печеру і зловіща синьо-зелена димка ніби проковтнула його. 18. НАТ. ПЕЧЕРА НЕПОКОРИ - ВХІД - НІЧ Виставивши перед собою щит, освітлюючи дорогу мечем, який створив навколо Богдана незриму кулю захисту, ніби проштовхуючись в натовпі душ, що полонила Непокора навічно, крок за кроком іде по печері Богдан. Іти важко. За ноги постійно чіпляється якась мерзота. На світло від Богданового меча, з відусіль злітається, сповзається різноманітна нечисть. Інколи Богдан махає мечем, щоб відбити дуже надокучливу нечисть. 19. НАТ. ПЕЧЕРА НЕПОКОРИ - БІЛЯ УРВИЩА - НІЧ Дорога все ще липка, але нечисті вже набагато менше. Богдан підходить до краю урвища в якому на дні тече розпечена лава із грішних душ. Світло від пекельного дна тьмяно освітлює контури урвища. Неподалік видніється місток. Богдан поспішив до містка. Перед входом на місток стоїть сторожка. З неї на зустріч Богдану виходить вродлива, чорноволоса, одягнена у відверте вбрання ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ. Побачивши Богдана Дівчина-охоронець замахала руками, закликаючи Богдана до себе. ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ Іди до мене. Я вже вік чекаю... Давно тут подорожніх не було. Проводить руками по своєму стану. ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ А хто і був… то все не ті... Закусивши нижню губу, поглядом намагається звабити Богдана ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ А знаєш, як пекуче не під силу, Цвісти отут у повній самоті. Богдан підходить ближче. Його меч змінив колір світла з сліпучо білого на червоний, подаючи знак небезпеки. Він зупинився. БОГДАН Ні, пропусти, всім серцем я благаю. Дозволь мостом це урвище пройти. ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ Пройдеш мостом лише за поцілунок, Палкий, і ніжний, як цілуєш ти її. БОГДАН Е ні, дівчино, не того ти хочеш. Мої цілунки не належать вже мені. ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ Тоді назавжди залишайсь на тому боці. Або цілунок, або ти на дні. Показує на глибину урвища. БОГДАН Я бачу, ти по доброму не хочеш... прийдеться знову брати в руки меч. Богдан бере в руку меч, який ще більше набував червоного кольору. В ту мить дівчина перетворилася на страшного монстра. Великі ікла, чорна голова, жахливим жаром загорілись очі, в руках сокира, біля ніг коса. Сміється, по мосту товче копитом. ДІВЧИНА-ОХОРОНЕЦЬ Ну що, красунчику, цілунок, а чи смерть? БОГДАН Ти що, потворо, білини об'їлась? Зійди з дороги. Не боюся. Геть!!! Над Богдана головою пролітає сокира, але меч уміло відвертає удар. Продовжується поєдинок. З кожним випадом монстр слабшає. Меч поступово втрачає колір крові. Останнім випадом Богдан скидає дівчину - монстра в урвище. Богдан дивиться на свій меч. Він сяє сліпучо білим світлом. Тільки но Богдан ступив на місток, як все раптом змінилося, закрутилося, щезло. 20. НАТ. ПЕЧЕРА НЕПОКОРИ - БІЛЯ ЛІГВА ВОВЧИЦІ - ДЕНЬ Дорога в печері Непокори схожа на її відсутність. Ледь помітний напрямок вказували валуни в ряд розкидані по узбіччю. Богдан з цікавістю роздивляється все навкруги. Згадуються слова Старця. СТАРЕЦЬ На ній, лише вперед хода можлива, Бо там назад немає вороття, Втомлений Богдан пройшовши з десяток кроків по печері,сів на камені перепочити. Дістав з рюкзака окраєць хліба шмат м"яса. Обідає. Вдалині чути дитячий плач. БОГДАН (з тривогою) Ото халепа. Де йому тут взятись?.. В кілька рухів склав рюкзак. Пішов на плач дитини. За найближчим пагорбом, на галявині стоїть ХЛОПЧИК років 5 і голосно плаче. В кущах сховалася вовчиця, готова до нападу. БОГДАН (без люті в голосі до вовчиці) Облиш його, ти ж також вовча мати… ВОВЧИЦЯ Розумний? Їх аж четверо у мене, І всі чекають – їсти принесу, Та вже не здожену прудкого зайця, Мисливець ранив лапу ось оцю. В уяві Богдана появився спочатку заплаканий образ мами хлопчика, потім вовчий виводок у лігві. Хлопченя притихло. БОГДАН Я хлопченя це відведу до мами. Своїх ти нагодуєш м'ясом тим, Що я припас собі ще на дорогу, Тут вистачить надовго їсти їм. Знімає свій рюкзак, включає збільшення. Дістає з рюкзака пакунок з продуктами і віддає вовчиці. БОГДАН (до хлопчика) Пішли вже, розкажи де твоя мама. Не бійся, не чіпатиме вона. Киває на вовчицю, яка взявши в зуби шмат м'яса потягла у лігво. 21. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - АЛЕЯ КОХАННЯ - ВЕЧІР Наталка зажурена іде алеєю Кохання на лиці помітно діамант сльози. Ледь чути стукіт копит. Стукіт наростає. Наталка пізнає цей стукіт і помітно веселішає. На горизонті появляється силует Коня. Та чим ближче підбігає кінь, тим більш смутніє лице Наталки. Кінь біжить без вершника. Наталка піднявши руку до чола похитнулася мало не зомлівши Зібралась з силами, кинулась до Коня. НАТАЛКА А де Богдан? Що сталося? Кажи. Як ти посмів його в біді лишити? Кинулася з кулачками на Коня. КІНЬ (винувато опустивши голову) Я робот, я творіння поколінь, Там де Богдан, мені немає місця Та він прислав низький тобі уклін, І зараз вже нічого не боїться. Пішов тудою, де немає часу, Де відстані складаються в віки, Щоб збудувати простір в тому часі, Де ви щасливі будете завжди. Наталка важко зітхнула. Обняла Коня за шию, притуливши до неї голову. НАТАЛКА Мій конику, зі мною тепер будеш, Чи полетиш до Завтрашнього Дня? КІНЬ Залишусь. Тут велів чекати, На Луках Радості найсочніша трава, Тримай сопілку, як заграєш в неї – Прибуду миттю, власнице моя. В руці Наталки появляється сопілка. Наталка на крок відходить від Коня і вішає, як амулет, сопілку собі на шию. КІНЬ Богдан просив тебе не залишати, Бути підтримкою у щасті і біді, А зараз вибач, зарядитись треба Акумулятори розряджені мої. НАТАЛКА Біжи. Велике дякую за звістку, Не знаю як сприймать її мені… Щемить моє, заплакане серденько І не радіє сонячній весні. Боюсь і припустити випадковість, Найменшого вагання у пітьмі Якби могла – летіла б вже на зустріч, Та Непокора не покориться мені. Наталка з сумом опускає очі. Через мить високо піднімає голову і дивиться в сторону вежі Вірності. Вежа Вірності ніби отримавши цей погляд стала дещо вищою і засвітилася в короні мільйонів промінчиків. НАТАЛКА Але Кохання, Віру і Надію, Я берегтиму у своїй душі, Світи, кохання, вогнищем свідомо, Як маячок в безмежній далечі. 22. НАТ. ПЕЧЕРА НЕПОКОРИ - БІЛЯ ЛІГВА ВОВЧИЦІ - ДЕНЬ Богдан з Хлопчиком іде по Непокорі. ГОЛОС ЗА КАДРОМ (жіночий в розпачі) Матвійко, сину, де ти? ХЛОПЧИК (до Богдана) Це моя мама. Хлопчик подивився Богдану в очі. ХЛОПЧИК Можна мені до неї? БОГДАН (посміхаючись, лагідно) Ну звичайно ж. Біжи Хлопчик замелькав п'ятами. БОГДАН (в слід хлопчику) І більше ніколи не блуди сам по хащах Дитя зникає за кущами. Піднявся вітер. Все закрутилося в вихорі. 23. НАТ. ПЕЧЕРА НЕПОКОРИ ЛІС - ДЕНЬ Вихор залишив Богдана в лісі. Ні дороги ні стежини нема. Віковий ліс вороже зашелестів листям, закриваючи від Богдана сонце. ГОЛОС ЗА КАДРОМ (Богдан думає) Так ось воно - чому не повернутись, Чому дорога тільки лиш вперед… Тому, що час і відстань тут безмежні… Лиш мить, лиш крок, і вічність, або смерть. Тут нинішня реальність невблаганна, Тут час стоїть і не летять думки, Тут відстані рахують добрі справи, Тут без страху потрібно далі йти… Богдан озирнувся навколо. Погладив рукоятку меча і рушив далі. Пройшовши кроків десять зупинився біля двох берізок, які чудернацьким образом сплелися стовбурами і ростуть. Подивувався диву природи і пішов далі. Богдан іде далі. Ліс повний голосів пташок. Пробиваючи мечем собі дорогу в хащах Богдан іде і іде далі. Темніє. 24. НАТ. ПЕЧЕРА НЕПОКОРИ ЛІС - ВЕЧІР Богдан вкрай втомлений пробирається лісом. На руці задзижчав часосканер. Богдан не звертаючи на нього уваги вперто просувається далі. Виходить на ту саму галявину де ростуть чудернацькі берези. Часосканер звучить вперто і дотошно. Богдан піднімає руку. Дивиться на прилад. БОГДАН (до часосканера) Та що з тобою? Підняв кришку дисплея. Натиснув кнопку. ЧАСОСКАНЕР (металевим голосом) Введіть код доступу до Променя Часу. Введіть код доступу до Променя Часу. Введіть код доступу до Променя Часу. Богдан знову натиснув кнопку, закрив кришку. Почулось дотошне дзижчання. Замислився. ГОЛОС ЗА КАДРОМ (Богдан думає) Діла... Чи варто перейматись? І де подівся вічний часу нуль? Кому потрібно код йому міняти? Як вийти з Непокори в Паракуль? Богдан підійшов до берізок. Ніжно погладив покручені стовбури. БОГДАН Ох вас і закрутила Непокора. Чим завинили перед нею ви? БЕРІЗКА Ми людям вказували в Паракуль дорогу. А крутимось - у пошуку води. Богдан знову збільшив свій рюкзак. Дістав з нього флягу з водою і вилив під корінь дерев. Рюкзак зменшився без команди господаря. Дерева повільно розкрутилися і розступилися. БОГДАН Так Паракуль, мабуть, десь недалеко без мапи відшукаю туди шлях? 1 БЕРІЗКА звичайно - Вхід перед тобою. 2БЕРІЗКА Проходь між нами. Залишиш Непокору лиш в думках. Богдан зробив крок між деревами. І... Переступив у другий паралельний вимір. 25. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - РАНОК Богдан іде по дорозі наспівуючи веселу пісеньку. Часосканер дзижчить. 26. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - ДЕНЬ Богдан іде по дорозі. Часосканер дзижчить. 27. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - ВЕЧІР. Богдан іде по дорозі Часосканер дзижчить. 28. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - НАСТУПНОГО ДНЯ Богдан іде по дорозі. Часосканер дзижчить. Пейзажі повторюються. БОГДАН (роздратовано) Та що воно за напасть? Відкриває часосканер ЧАСОСКАНЕР Введіть код доступу до Променя Часу Богдан вимкнув звук приладу. Замислився. ГОЛОС ЗА КАДРОМ (Богдан думає.) Скривився простір.Час пішов по колу БОГДАН (бубнить собі під ніс) Ото халепа… Що ж робити далі? Так зупинитись в кроці від мети… Та в розпачі купатися не варто, Потрібно, якось, часу нуль знайти. Богдан встромив в землю меч і міркуючи про своє становище став походжати біля нього. БОГДАН (сам до себе) Нулю шукати треба новий вимір. сигнал від часосканера - маяк. якщо ти знаєш точний час і місце то визначиш і вісь координат. Перед Богданом пропливають уявні картинки людей із Завтрашнього дня - власників часосканерів. Батька, брата, друзів. Богдан відмахнувся від видінь. БОГДАН То все не те, бо не відомо де зараз хоть один із них. Богдан звернув увагу на свій меч, який чомусь спітнів. По лезу клинка потекла росинка схожа на дівочу сльозу. БОГДАН Кохана!… Знаю час і місце… Але вона без таймера душі, Та коник мій - напевно з нею рядом Або гуляє по Країні Мрій. Богдан відкрив часосканер швидко почав вводити координати. ЧАСОСКАНЕР Введіть код доступу до Променя Часу. Введіть код досту... Дякую. Координати змінено. 29. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - ЛУКИ РАДОСТІ - ДЕНЬ Наталка з Конем стоять посеред квітучого поля. Наталка розчісує гриву Коня. Співає. Кінь стрепенувся. Почувся тонкий писк із голови Коня. Очі Коня блиснули вогником. Кінь почав стригти вухами ніби прислухаючись до ледь чутного шуму що лунає з його голови. Наталка припинила розчісувати коня, затихла. Кінь не голосно заіржав у простір, повернув голову до Наталки. КІНЬ Ну що, красуне! Прийшла і наша вирішальна мить. Кінь опустив голову. Поковиряв копитом землю. Повернувся до Наталки. КІНЬ Коханий твій, мій вірний друг і власник Завис у часі, не пройшовши шлях. Якась потвора з нашої епохи, Руйнує Всесвіт в людства на очах. Нам завдання; - Залишивши тут відлік. Летіти до Богдана на сигнал, Слабкий він, легко можна заблудитись, Та в Паракуль я інколи літав. В голові Коня відкрилась ніша. З неї виїхала панель на якій лежить портативний часосканер. КІНЬ (продовжує) Тому тримай оцей нехитрий прилад, Знеси на вежу Вірності мерщій І повертайся бо вже час летіти, Тепер наш відлік – це Країна Мрій. Наталка бере в руки прилад, роздивляється. 30. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - АЛЕЯ КОХАННЯ - ДЕНЬ Наталка біжить до вежі Вірності. 31. ІНТ. КРАЇНА МРІЙ - ВЕЖА ВІРНОСТІ - ДЕНЬ Наталка біжить вверх по спіралі сходами. Зупиняється на самій верхівці споруди. Обережно кладе на п"єдистал часосканер. Вмикає. З приладу вгору іде тоненький промінь світла. 32. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - ДЕНЬ Богдан втомлений, виснажений без їжі і води з надією поглядає на часосканер. Тінь від щита - єдиний захист від палящого сонця. Меч поблискує рядом біля щита. 33. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - ЛУКИ РАДОСТІ - ДЕНЬ Наталка підбігає до Коня. НАТАЛКА Я все зробила. Полетіли друже КІНЬ Сідай. Щоб вилетіть за дня. 34. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - ДЕНЬ Відкривається часовий перехід. З переходу вибігає Кінь з Наталкою на спині, пробігає декілька кроків. З рота коня виривається пучок енергії, формується в часовий перехід і вершник зникає в часопросторі. 35. НАТ. ВИХІД ІЗ НЕПОКОРИ - ДЕНЬ Відкривається часовий перехід. З переходу вибігає Кінь з Наталкою на спині, пробігає декілька кроків. З рота коня виривається пучок енергії, формується в часовий перехід і вершник зникає в часопросторі. 36. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - ВЕЧІР Відкривається часовий перехід. З переходу вибігає Кінь з Наталкою на спині, пробігає декілька кроків. Зупиняється. КІНЬ Десь в розрахунках є помилка. Я відчуваю він десь близько, але не знаю де шукати, сигнал не відчуваю тут. НАТАЛКА (в сльозах) Конику, рідненький. Давай же далі десь шукати. Ну й що, що ми у мертвій зоні. І відстань цю вручну долати. 37. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ БІЛЯ БОГДАНА - НАСТУПНОЇ МИТІ Богдан втомлений, виснажений без їжі і води з надією поглядає на часосканер. Сонце опустилося нижче. Меч рясно покрився росою. Богдан подивився на нього і в кожній краплині побачив заплакане обличчя коханої. БОГДАН (щосили) Я тут... Вдалині почулося іржання Коня. 38. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ - ВЕЧІР Наталка заплакана пішки веде по дорозі Коня. Здалеку як з під землі чути голос БОГДАН Я тут... Наталка миттю скочила на Коня. Кінь пішов галопом. 39. НАТ. ДОРОГА В ПАРАКУЛЬ БІЛЯ БОГДАНА - НАСТУПНОЇ МИТІ Богдан, Наталка, Кінь разом. Наталка кинулась до змученого Богдана Зустріч закоханих супроводжується взаємними обіймами та поцілунками. 40. ІНТ. ОСЕЛЯ АВТОРА - ВЕЧІР Автор сидить перед голограмою пегаса в кріслі. Уважно слухає свою музу. ПЕГАС Радіти щастю може й ранувато, Та почуття сильніш понад усе. В обіймах, поцілунках їх кохання Трояндою яскравою цвіте. Наталка ще не вірила у щастя, Їхнє кохання радістю лилось, Їй вже здавалось, що воно в безпеці… Але найважче тільки почалось… Пегас переступив з ноги на ногу. Розправив крила і знову ретельно склав. ПЕГАС (продовжує) В далекім часі, на Земля планеті, Де народився і змужнів Богдан, Навчились люди цінувати Вічність І Промінь Часу відліком їм став. Збудовано потужний комутатор, Щоб всі бажаючі зв'язатися могли З великою всесвітньою стрілою, Яка прошила всі віки й світи. Доступний всім і кожному окремо, Безмежної потужності сигнал, Хтось захотів привласнити зухвало… Поганця вирішив шукати наш Богдан. 41. НАТ. КРАЇНА МРІЙ - АЛЕЯ КОХАННЯ - ВЕЧІР Богдан і Наталка сидять обнявшись на лавочці під розкішним дубом. Вчений кіт з ввічливості відійшов в сторону і притих на своєму ланцюгу. Русалка вдає що спить прислухаючись до щебетання Наталки. Наталка ніжно тулиться до коханого грудей і питає. НАТАЛКА А це обов'язково? Я знову тут залишуся одна. Країна мрій без тебе вже порожня і не важливо літо чи весна. БОГДАН Я маю все: машину часу, відлік Всю мудрість паралелей і віків. Я мушу відшукати Промінь Часу Щоб повернути його світло всім. Богдан підводиться. Дістає сопілку , грає. Через мить появляється Кінь. Кінь мовчки підходить до закоханих і мордою треться об плече Наталки. Наталка обнімає Коня за шию і треться щокою об його щоку. НАТАЛКА (до коня) Бережи себе і свого власника благаю без нього більш до мене не біжи Потім повертається до Богдана. Обіймає, цілує. В голосі бринить сльоза. НАТАЛКА До віку буду вас чекати. Ну все, Богданчику, іди. Богдан сідає на Коня. Їде. Наталка проводжає їх поглядом і хрестить в слід. Відкривається часопросторовий перехід в якому вершник зникає. 42. ІНТ. КРАЇНА ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ. ДІМ БОГДАНА. - ДЕНЬ Богдан заходить до світлиці рідного дому. Скляні, не прозорі стіни прикрашають світлини рідних господарю людей. Стеля світиться приємним ніжно голубим світлом. В зручному кріслі сидить заплакана не молода жінка уважно вдивляючись в голограму всесвіту. Це МАМА Богдана. БОГДАН Добридень, мамо. Я вже повернувся. Жінка стрепенулася вся. Миттю підвелася і побігла на зустріч Богдану. Богдан обійняв матір. Вона ніжно розцілувала його. БОГДАН Що сталося у вас. Чому ти плачеш? МАМА Все навалилось якось водночас. Поїхав ти і батько з братом слідом майнули вештатись по зоряних світах. Мама відступивши від Богдана на відстань витягнутої руки не може на нього надивитися. МАМА (продовжує) І як на гріх нас всіх спіткало горе. З'явились Сво і Лоч тут серед нас.Укравши десь свою машину часу, Сво прилетів до Завтрашнього Дня Із часу, де вся сила й влада в грОшах, Де честь і совість – то лише слова. Ради наживи, ради влади в світі, Зламавши захист комутатора часУ, Змінив всі коди і за Промінь Часу Усі повинні сплачувать йому. БОГДАН Його повинен хтось переконати, Відкрити відлік для мандрівників. МАМА Але усі, хто йшов на комутатор, Вертались звідти з гнівом і без слів… Богдан пригорнув матір до грудей. БОГДАН (з посмішкою) Усі не я. Я не один, матусю! Зі мною Коник і кохання щит. Ще маю меч. Могутнішої зброї не мав напевне ні один джигіт. Виходить з світлиці. 43. НАТ. КРАЇНА ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ. БІЛЯ КОМУТАТОРА - ДЕНЬ Богдан з Конем проходять біля комутатора. Кінь тихенько ірже киваючи головою на будівлю схожу на півкулю усіяну мільйоном тоненьких голочок-антен. В центрі півкулі височіє золотий шпиль з величезним діамантом на кінці. КІНЬ На комутатор вимкнемо напругу, Система Промінь Часу відімкне, А перезавантаження, можливо, Програму Сво у карантин вжене. Тоді з ним буде легше розмовляти, І Промінь Часу дещо погорить, Багато хто змінити зможе відлік На допомогу швидко прилетить. Богдан і Кінь звернули з дороги і пішли до комутатора. БОГДАН Чудово мислиш. Видно не даремно тебе прозвали "штучний інтелект" Хлопає коня по шиї КІНЬ Ображаєш, друже. Я інтелектом копія твоя. Підійшли до дверей входу в комутатор. Богдан набрав на панелі код і двері відчинилися. 44. ІНТ. КОМУТАТОР - ДЕНЬ Переступивши поріг Богдан опинився в величезній залі. Серед зали стоїть пульт управління комутатором в ручному режимі. Богдан підійшов до пульту перевів управління в ручний режим і вимкнув напругу. Стало вмить темно. Богдан в темноті намацав вимикач повернув його. Знову все засвітилося. Вийшов на подвір'я. 45. НАТ. КРАЇНА ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ. БІЛЯ КОМУТАТОРА - ДЕНЬ Богдан підійшов до Коня. Озирнувся на комутатор. З золотого шпиля тонкою сліпучо білою струною горить Промінь часу. БОГДАН (коню) Нам це вдалося. КІНЬ Так, друже. 46. ІНТ. КАБІНЕТ СВО. - ДЕНЬ Посеред кімнати стоїть письмовий стіл з мрамору і скла. За ним стоїть розкішний диван, на якому сидять Сво і Лоч. Лоч напівлежачи поклала голову Сво на коліна. Не далеко від дивану стоїть невеличкий столик на якому парує обід. На столі серед інших столових приборів лежить бойовий ніж. СВО Настане час. Ми запануємо у світі. Покоримо мінливий простір, час. І перетворимо віків усіх безмежність у золотий та діамантовий запас. ЛОЧ Щось примітивно ти міркуєш Своле... Безмежна влада над скарбами всіх світів,... Від удару ноги з гуркотом відчиняються двері. В кабінет впевненою ходою заходить Богдан. Безцеремонно сідає в крісло боса. Сво різко піднявся. Злість настільки ним опанувала що замість слів з рота пішла піна. БОГДАН (піднімаючись) Що пінишся, ні лють ні безпорадність Тобі не допоможуть тут ніколи Підняв ти руку на святиню нашу, Тому підеш в Печеру Непокори. Лоч тим часом помалу підійшла до столика з обідом. Махнула рукою і ніж уже летить в сторону Богдана. Богдан не бачить цього руху. Меч, що мирно до цього часу висів на поясі у Богдана. Без допомоги господаря різко махнув світловим лезом, змінивши напрям руху ножа. Ніж застряв у Сво поміж очей. Лоч вибігла з кабінету. 47. НАТ. КРАЇНА ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ. БІЛЯ КОМУТАТОРА - ДЕНЬ Не далеко від дверей офісу стоїть кінь Богдана. З дверей вибігає Лоч. За нею вилітає душа Сво. Кінь випльовує з рота пучок енергії, який перетворюється на часовий перехід. Сво і Лоч зникають в часовому переході. Перехід зникає. 48. НАТ. ПЕЧЕРА НЕПОКОРИ. ВХІД - ДЕНЬ Перед самим входом в печеру відкривається часовий перехід з якого прямо в печеру вивалюються Лоч і Сво. Дух Сво поєднується з Лоч, на спині якої появляється великими літерами напис "Сволоч" Зникають в сіро-зеленому тумані. 49. НАТ. КРАЇНА ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ. БІЛЯ КОМУТАТОРА - ДЕНЬ Богдан виходить з дверей офісу. Іде до Коня. В голові Богдана промайнула згадка недавнього вчинку його меча. Він ніжно погладив рукоять меча. БОГДАН (думає в голос) Тепер навік потрібно запобігти Втручанню в комутатор злих думок, Всі доступи до Променя відкрити, на керування виставить замок. Діждатись батька, брата із мандрівки, Чи де не заблудились у пітьмі, Допомогти матусі по домівці І лиш тоді до Паракуль іти. 50. ІНТ. КОМУТАТОР - ДЕНЬ Богдан підходить до пульту управління. Проводить операції програмування променя часу. Включає сканування часопростору На великому екрані появляється голова штучного інтелекту і ніжним жіночим голосом Ш.І. В часопросторі 735 машин втратили курс і зависли в тому часі де осліпли. БОГДАН Що заважає визначитись зараз? Ш.І. Коли в пітьмі ти вмикав комутатор, Помилково Променю часу дав зворотний відлік . Тому й стоять у Всесвіті машини, Їм Промінь Часу більше не взірець. БОГДАН І що тепер? Як виправить помилку? Ш.І. Полярність струму досить лиш змінити, І я, щоб повернути Промінь в нуль, Повинна дещо в схемі замінити. Богдан провів на клавіатурі декілька команд. Зникла і знову появилась напруга. Ш.І. Промінь часу поновлено. Встановлено автоматичний режим. БОГДАН Заблокуй доступ до управління. Повертається і виходить. 51. НАТ. КРАЇНА ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ. БІЛЯ КОМУТАТОРА - ДЕНЬ Богдан виходить з дверей комутатора. Сідає на Коня. Не спішно їде в сторону дому. То тут то там відкриваються часові переходи, з них появляються різноманітних форм машини часу. Мандрівники повертаються додому. 52. ІНТ. КРАЇНА ЗАВТРАШНЬОГО ДНЯ. ДІМ БОГДАНА. - ДЕНЬ В світлиці на дивані сидять брат і батько Богдана. Мама з невісткою метушаться накриваючи стіл. В двері заходить Богдан. Батько і брат по черзі підходять до нього. Тиснуть руку і обнімаються. БОГДАН Який я радий що всі ви нарешті дома. МАМА Ні це я рада, що за стільки років ми нарешті зібралися однією родиною. БАТЬКО Я думав що вже не вирвуся із того небуття. Нам промінь часу згас в самому часопереході. БРАТ Дякувати богу ледве вирвалися. МАМА Ну скажемо заслуги бога тут мало. Але як-би наш Богдан не закохався, то невідомо чим би все це скінчилося. БОГДАН Зустрів я дівчину, для нас вона минуле, Для неї ми майбутнє навпаки, Але кохання - то могутня сила, І їй не перешкода ті віки. Та щоб уникнути біди і парадоксу, Пройшовши добровільно Непокору, Створити власну мріяв паралель, Та в Паракуль завис на півдороги. Спасибі їй, вона мене чекала, Її кохання освітило шлях… Та мусив Промінь Часу повернути… І от тепер на ваших я очах. Батько з мамою підходять до Богдана. Мама цілує його в чоло БАТЬКО Вчинив ти вірно, дорогий наш сину, Ти не своє кохання нині спас, Коханням цим ти захистив весь Всесвіт Від Сво і Лочі, що зайшли в наш час. Навіки будьте в радості і горі, Єдиним, цілим променем кохання, Щасливі будьте і взірцем для тих, Кому воно приносить лиш страждання. Богдан низько вклонився батькам. Поцілував маму, обняв батька, потиснув руку брату. БОГДАН Бувайте! Зачекалася кохана, А ще чека на мене Пракуль… Зустрінемось! Весілля незабаром… Вийшов з дому. 53. ІНТ. ОСЕЛЯ АВТОРА - ВЕЧІР ПЕГАС І полетів пронизуючи час, В обійми милої що у Країні Мрій. Щоб запросити вірну королеву В країну Найщасливіших подій. Наталочка давно цього чекала І не вагаючись дала Богдану згоду У Паракуль летіли уже разом. Де їх чекав дарунок від народу. За силу й мужність їхнього кохання, За Промінь Часу, радість майбуття, Зіткали люди з радості і щастя, Для долі їхньої надійне укриття. Пегас знову потягнувся, розправив крила і охайно склав ПЕГАС (продовжує) Тим часом звідусіль летіли друзі, Несли дарунки різних поколінь. У побудованій із щастя паралелі Для всіх бажаючих вже накривали стіл. Всесвітній Розум привітав Богдана, Наталі ніжно руку цілував… 54. НАТ. КРАЇНА НАЙЩАСЛИВІШИХ ПОДІЙ - ДЕНЬ Стоять у весільному вбранні Богдан і Наталка. Всесвітній розум цілує Наталці руку. ВСЕСВІТНІЙ РОЗУМ Живіть у злагоді! Ви тут найперша пара, Що я навіки в ціле поєднав. Замислився. Уважно подивився на пару закоханих і з тугою в голосі ВСЕСВІТНІЙ РОЗУМ (продовжив) Колись давно, в Наталиному світі Я так Адама й Єву в ціле звів. Не повторіть минулого помилки, Щоб світ ваш щастям назавжди розцвів.

ID: 857126
Рубрика: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 06.12.2019 21:18:26
© дата внесення змiн: 06.12.2019 21:28:02
автор: оптимист

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (51)
В тому числі авторами сайту (5) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Камінь
dashavsky: - Жінка, що знайшла заначку.
Синонім до слова:  Камінь
dashavsky: - Впертий чоловік. :D
Синонім до слова:  Камінь
Svitlana_Belyakova: - Тягар
Синонім до слова:  Камінь
Genyk: - Душегуб
Знайти несловникові синоніми до слова:  Камінь
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Художник
Віктор Цвіт: - Живописець, малювальник, Живограф
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Віктор Цвіт: - Бік, грань.
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Genyk: - Залишок
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
Svitlana_Belyakova: - Лезо-подібний кордон...
Синонім до слова:  Кромка(чогось)
dashavsky: - Окраєць.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Кромка(чогось)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Ванна
Г. Орел: - Банна
Синонім до слова:  Художник
Марія Глорія: - Мордопис😅😅😅
Синонім до слова:  Халат
Зелений Гай: - Рушник з рукавами.
Синонім до слова: 
Genyk: - Відірвальниця
Синонім до слова: 
Юхниця Євген: - Сабантуй, небудні,відзначайниця, вшанувальниця
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Sin el mar: - Свято
Синонім до слова:  Художник
Sin el mar: - Митець
Синонім до слова:  Художник
Genyk: - Малювальник
Синонім до слова:  Художник
dashavsky: - Богомаз.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Художник
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Заводити(включати автівку)
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Стукіт
Літератор: - грюкіт,перестукіт ,
Синонім до слова:  Ванна
dashavsky: - Тіломийка.
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
dashavsky: - Морзе.
Синонім до слова:  Мафія
dashavsky: - Кліщ на тілі суспільства. :apple:
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Нові твори