Потріскана душа у темних плямах
Іде одна кварталами вночі,
Шумить вода в стічних, глибоких ямах,
І крук сидить на голому плечі.
Загострені кути, асфальт, вокзали,
Самотні світлофори перехресть,
Які, здавалось, просто віддавали
Зеленим світлом пішоходам честь.
Сміття летить під ноги за вітрами
І біль, і сльози їй вже до лиця,
Іде собі одна життям ночами,
З любов'ю в серці, з вірою в Творця.
Потріскана душа, життям побита,
Бреде на тьмяне полум'я свічі,
Вразлива, тілом втомленим прикрита,
Із круком на маленькому плечі...
***
