Геть посивіла полонина,
прийшла в, її життя зима.
Ще вчора,вся зеленим морем плила,
а вже сьогодні,укрилася уся.
Карпати, білі кожухи наділи,
з білосніжного й блискучого хутра.
Можливо теж,так постаріли,
і не вистачає,їм тепла.
З часом і полонина побіліє,
накриє білим,кожухом себе.
І тільки вітер,полонинський віє,
зима,чи літо- йому то,все одне.
Але прийде весна і буде,
вся полонина зелена,молода.
Це полонини,світле є майбутнє,
коли повсюди буде,духм*яная трава.
А поки,що сивіє все на світі,
міняються епохи і життя.
В душі,ми можемо,ще бути діти,
а у житті,вся голова сива.
