випиймо, брате... бо далі - лиш ніч,
ніч, у якій тебе зрадить коханка -
найпротирічніше з всіх протиріч...
випиймо, бра, під кільку та буханку
чорного хліба - то смак гіркоти,
та і... достойний гарнір оковитій
випиймо, брате... давай вже на "ти" -
нам же ще жити, а, може... й не жити?
зрадить коханка - іронія, бра...
гірко-солоне похмілля кохання,
"за упокій", а чи, може, "за здра..." -
байдуже, брате... щоб лиш до світання
ніч простоЯти, ввійти, уповзти
в ранок, проміння хапати руками,
як порятунок... а поки - кати
темною ніччю ворожать над нами
зрадить коханка... утретє чи всто?
тищудвадцяте??? чи... просто, без ліку?
зрадить природньо, мов зніме пальто,
бо... не з коханцем, а із чоловіком
скаже - так треба... чи - що я зроблю?
схилимо голови, вклонимось долі
і, лиш губами промовлене, "...блю"
стишиться болем чи вдавиться болем...
зрада-не зрада, любов-не любов,
гнізда насиджені, дальнії далі...
випиймо, брате, що криєшся знов,
чом заховався в своїм задзеркаллі?
випиймо, брате-близнюк, альтер-Я,
випиймо вперше, а, може, й востаннє...
зрадить кохана... єдина... моя...
може, так й треба... на требу... коханню...
Ну, як кажуть у нас - Все - це коли батюшка вже й руки помиє, але - то таке...
До речі, а я Вас коментував колись? Якщо так, то у вигляді компенсації, так би мовити, можете видалити два мої коментарі (будь-які) Або ж - вкинути мене до ЧС (Ви, здається, вже практикували таке зі мною)
У будь-якому випадку прийміть мої найщиріші вибачення з а таке прикре непорозуміння
а звідки ти знаєш, що їх було два, га? а звідки ти знаєш, що був у ЧС, якщо в той час навіть не заходив і то було дууууже короткочасно - рука в мене здригнулась?
А Ви - дуже вперта дамочка і до всього потребуєте пояснень. Гаразд, розкладу Вам "по поличках":
1) Щойно зайшов на сайт (авторизувався) і побачив ДВА! повідомлення про Ваші коментарі (перший коментар я таки читав, ще вчора: "Ох вже ті хлопці, їм би тільки випити. Гарний твір". Памёять не підвела мене?)
2) Я досить часто заходжу на свою сторінку, як читач. І своє перебування у Вашому ЧС таки встиг помітити. (До речі, до цього часу не розумію, чим заслужив таке, якою такою образою, адже перетинаємось ми тут досить-таки нечасто)