Стається нежданно, коли не чекаєш,
Куди б стежка долі нас не повела,
І вмить, непомітно, якось помічаєш,
Ростуть в тебе ззаду два білих крила.
Новенька сторіночка – табула раса,
Надія нова і нові почуття,
Окрилює будні ця дивна окраса,
Фарбує в яскраве – рутинне життя.
Підносять увись, де ясні горизонти,
Можливо усе, більш нема перепон,
Прокинутись вдасться тоді від дрімоти,
Змінити й зламати іржавий шаблон.
З’явилися крила - я дякую Богу,
Обставини склались чудово, ось так,
Тепер крокувати з життям треба в ногу,
І вірити в крила - бо це добрий знак.
31.10.2019
Моя практика: написав - і в шухляду. Потім знову повертаюсь, і знов, і знов! Ще й тут,на сторінці правлю... Написання вішів - це творчість, Інно! Та нічого, як оступився! Кінь он на чотирьох і той, дивись, спіткнувся...