***
Це жовте листя нині не про нас...
Ці листопади нині про минуле -
як пам'яті свіча, як парастас
за тими, що були і вже відбу́ли.
За тими, що не вернуться сюди.
Але котрих потрібно пам'ятати.
Це жовте листя нині - як сліди.
І ця байдужість - як жорстокі ґрати.
Це не про нас, це, звісно, не про нас.
Але довкола всі на нас не схожі.
Гуде невгамно ейфорія трас,
буденну еру кваплять перехожі.
Таке життя - нестримний біг і біг.
Нестача митей і нестача тиші.
Знов листопад. І знов не застеріг -
можливо, ці, що йдуть, уже найліпші.
Можливо, кращих не зітче весна
ані з небес, ані з невічних генів.
І кожне забуття - гірка вина
у нашій спорожнілій марно жмені.
У цих листках, пожовклих і тремких,
котрі востаннє кличуть до одвіту,
й летять, летять у засвіт навіки́
з байдужої долоні цього світу...
30.10.19 р.
