Подумай перед тим, як кинути виклик долі:
а раптом вона його прийме.
Б. Крутієр
О,доле, доле, праведна й смілива,
Ти нами правиш вміло все життя.
Обачлива, кмітлива і примхлива,
І перед нею ми - безпомічне дитя.
Це ти ведеш дорогами незнаними,
Лиш тільки ти все знаєш наперед.
І розуміємо ночами ми безсонними,
Що не завжди даруєш в житті мед.
Буває, занесеш на повороті,
І ми не знаєм, що тоді робить.
Та часом все ж радіємо щедроті:
Якщо боліло щось - переболить.
А то влаштує зустріч випадкову,
Яка переверне усе життя.
І все життя водитеме по колу,
Не часто все ж приймає каяття.
Чи доля творить нас, чи ми її,
Ніхто це доказати не посміє.
Та десь далеко, в глибині душі,
Що ми самі творці, це розумієм.
Так! Доля не поле - конем не бо"їдеш, не поміняєш, не обминеш так завжди говорила моа мама. А комуністична пропаганда запевняла і вчила нас , що ми господарі і будівничі своєї долі. А виходить мама була права.
Ніхто з нас не знає, що таке доля, як і душа.. Чим це можна доказати? Нічим..Тому у кожного своя думка, відносно долі. Доля, долею, та багато чого в житті у наших руках.Хоч у вірші у мене не комуністична пропаганда. Ми часто робимо помилки, не думаючи, що робимо, а потім звертаємо на долю.
Леся Українка писала:
Сором хилитися,
Долі коритися!
Час твій прийде
З долею битися,-
Сон пропаде...