Запроси щастя у свій дім
І попроси його назавжди залишитись.
Хай затишно там буде йому в нім,
Щоб глибиною щедрості змогло ділитись.
Ти ж тільки лиш не ображай
І не проявляй над щастям свою владу,
Із буднів все лихе стирай
Щоб йти не захотілось в мить неладну.
Бо знаєш як воно крихке, -
Ціле життя своє все треба будувати
І хай у сторону інших дивиться воно,
Та не ступає ні на крок з твоєї хати.
І це не просто мрії наші,
Так, віриш, треба заслужити,
Не вибирай завжди що краще,
Дивись на те, як із цим жити.
