Засохлі квіти-де ваша краса,
куди поділась тяга до життя.
Ви так сіяли і були такі буйні,
вас дарували як була радість у житті.
Раділи ті,що вас подарували,
а більше,ще раділи що вас приймали.
Всі раділи а ви запалили іскру в душі,
такі красиві квіти-живі й буйні.
Свято минуло і всохли квіточки,
і не помічаємо тепер їх усі ми.
Але вони принесли у душу теплоту,
що зігріла нас й дала наснаги нашому життю.
Тепер вас викинуть і позабудуть всі за вас,
але у памяті ми будем згадувати час.
Той час коли ви були,ще такі живі,
і вас подарували бажаючи найкращого в житті.
Таке життя скажу я як завжди,
душі людські бажають радості й краси.
Жорстоке є теперішнє наше життя,
але ми теж не існували б,якби не ця краса.
Краса природи,краса душі й всього життя,
ви є сторінка книги,що нами написана була.
Ця книга була написани життям,
хоч ви засохли милі-але за радість дякуєм ми вам.
Спасибі за вашу думку.
