Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
Кинув стрічку на воду легку...
хай гойдаються хвилі сріблисті.
В коси вербам він вплів ще таку
і розсипавсь в калиновім листі.
Із прозорого пив джерела
воду чисту... в ній промені сонця.
І торкнувсь тихо пташки крила,
зазирнути ще встиг у віконця.
І доріжку вузьку освітив,
що із гаю у поле побігла.
Слухав з зорями пісню дзвінку,
і була вона їм така рідна...
Тихі зорі і місяць ясний
пісні ніжній і добрій раділи.
Усміхавсь місяць... зорі злегка
у такт пісні отій мерехтіли.
І сріблиста вже музика та
над землею беззвучно лунала.
Бо із піснею в парі вона
сонну Землю-дитя колисала.
Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
Тихі зорі і місяць ясний
пісні ніжній і добрій раділи.
Підморгнув зорям місяць вві сні,
що в такт пісні отій мерехтіли.
Полюбляю цей розмір, Надіє! Мелодику пісні несе!