Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: БайдужийСаша: Шаленство одного осіннього дня - ВІРШ


БайдужийСаша: Шаленство одного осіннього дня - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 7

Пошук


Перевірка розміру




Шаленство одного осіннього дня

БайдужийСаша :: Шаленство одного осіннього дня
Це був один із жовтневих днів. Я прокинувся раніше будильника, щоб розбудити його першим. " Вставай, химерний друже, вже шоста година, а значить комусь пора на роботу" Кімната нагадувала картину, намальовану аутистом. Непропорційні кути дивились на мене своїми крививими очима, гама кольорів сліпила їх, тому вони не помічали моєї присутності. Чайник, як завжди, забув заварити мені гарячої кави. Бісить! Чим я тільки думав коли купував ці речі, надіюсь вони самі себе викинуть. Я зайшов у ванну кімнату, щоб вмитись і привести себе в порядок. З крана текли сльози заклопотаних істот, які щодня спускали їх в раковину поки ніхто не бачить, я повільно вмив водою стомлене обличчя. Скільки себе памятаю, воно завжди було таким, сірого кольору з мішками під очима. Прийнявши холодний дощ, я зачинив двері ванної, з усім холодом в середині. "Чорт забирай, плита, я ж казав, щоб ти приготувала яєчню з помідорами". Бездушне ображене дитя, сховалось біля холодильника та ігнорувало мене. "Знову прийдеться забити желудок сирими бутербродами, благо біля роботи є непогане кафе, обожнюю їхні закуски, особливо салат з курячим м'ясом. В них плита, мабуть, не така лінива як моя. Цікаво як її дресирували? Помаранчеві листя грали у лови з вітром. Заклопотані істоти, з намальованими посмішками переміщувались з точки А в точку Б. Жовті механічні монстри погнилали їх та вибльовували на зупинках. Завжди було цікаво чи роблять вони теж саме, зникнувши могу погляду. Що як, відвернувшись, позаду мене лише темрява? Лячно, мабуть, вважати що живеш, а насправді бути у вісні, в оточенні примар, що лише симулюють власне існування. Я працюю в бібліотеці на вулиці Лихоманова. Специфіка роботи не для всіх. Кожна з книжок має своїх друзів, з якими їй найкомфортніше, потрібно про це завжди пам’ятати. Ні в якому разі не можна розповідати секрети книжок кому попало. Плітників вони не люблять, особливо тих хто не читав їх, але строїть з себе начитанного. При вході в читальний зал, обовязково потрібно привітатись з усіма книгами, зробивши їм низький поклон. Увага - для них своєрідний корм, я годую їх тричі на день. На роботу я ходжу пішки завжди боявся бути зїдженим монстрами, із залізними зубами, що як вони не випустять мене з власного чрева, що як в очах погасне промінь, зайнявши місце на нічному небі серед собі подібних бідолах. В цей день ноги повільно вели мене вузькими вулицями, крок за кроком все далі поринаючи у світ заклопотаних істот. «Йди швидше, ні на кого не дивися, їхні погляди- стріли. Ти невидимка, чуєш ти НЕВИДИМКА! Це просто на всього мішки з органами. Вони нічого не значать, їхнє життя пусте, ПУСТЕ!, твоє ж яскраве, наповнене барвами… Йди шви..» «Дейм’ян, привіт!» - раптово пролунав низький голос. Я обернувся йому на зустріч без особливого ентузіазму. Товста істота дивилась на мене через такі ж товсті окуляри. Вітер танцював з її волоссям, від чого зачіска була зіпсованою. Емм, при…..вІТ?» «Скільки років, скільки зим. Я Антон Загудаєв, ми разом навчалась на філологічному. Що ти, як ти? Останній раз бачились при врученні дипломів.» - промовила істота, очікуючи з нетерпінням моєї відповіді. «Хмм, Ант..тон, погано пам’ятаю вас, я….нормально, пра—цюю, в бібліотеці.» «Прикольно, а як там Вероніка не бачи….» - не давши йому договорити, я помчався вперед. Звісно я збрехав, я добре пам’ятав цей мішок з органами. В університеті ми були свого роду конкурентами, він заздрив моїм успіхам в навчанні та намагався у всьому мене перевершити, але спроби були марними. Я був любимчиком викладачів, він же відмінником на якого всім було байдуже. На останніх курсах я трішки дав задню і отримав купу трояків. При врученні диплому мені дали синій, йому ж червоний. Досі не можу забути радісну пику цієї химерної істоти, в цей момент він був готовий вийти за межі власного мішку та порвати нутрощі. Вероніка – так звали істоту, з якою я проводив багато часу та обмінювався сентиментами. Ми були не розлий вода, гуляти, торкались один одного губ, прижималась тілами, здається в книжках це називають ЛЮ.. –бовю, .. та в роді так. Антон ще з першого курсу сохнув за нею і відкрито про це говорив їй, але вона ігнорувала всі слова. На четвертому курсі перед самим закінченням наші з нею дороги, нажаль, розійшлись. «Вибач, Дейм’яне, але ми дуже різні з тобою, я зустріла іншого, ми немов створені один для одного, розумієш? Нам пора розійтись, ясно…Кава повинна бути з молоком, а сир з вином». Хто цей інший я по досі не знаю. ФУ, гидота! Залиште мене спогади в спокої, я для вас невидимий! Спогади котяться з голови, спогади котяться з голови, голова ця не моя, голова ця не твоя, всі думки лише вода!!!!! Пройшовши в трансі дві вулиці, я дістався бібліотеки. На кам’яній стіні сторічної давності було написано: «Бібліотека гуманітарних факультетів Кригоднівського національного університету імені Марії Неплаксивої.». Ще будучи студентом я багато часу проводив тут, готуючись до занять. На вході старий охоронець, з сивими вусами та лисиною, дивно поглянув на мене і ніби нічого не бувало продовжив заповнювати кросворд. Скільки тут працюю ніколи не спілкувався з ним навіть короткими фразами. Я тихо зайшов в читальний зал. Творіння великих митців різних часів мовчки очікували відвідувачів, повільно прокидаючись від сну. Я зробив їм низький поклон та приступив до пересортування літератури. «Ага, ту сюди покладемо, іншу туди. », «А цю краще поряд з тими.», « О цій буде комфортніше на верхій полиці, іншим на середній.» «Чуєш, Дейм’яне, мене будь ласка поближче до творів Шевченка та Франка » - раптом промовила одна із книжок. Моє серце почало битись сильніше, руки тремтіли. «Мене на найвидніше місце, без обговорень!» - промовила високомірно тверда книга по Історії України «А чому це її на перше місце? Я взагалі про весь світ, мене треба поближче поставити!» - обурилась Всесвітня Історія. «Дейм'яне, ДЕЙМ’ЯНЕ… Дейм'яне, ДЕЙМ’ЯНЕ». Цей голос відрізнявся від інших, його тональність змінювалась від високого жіночого до лякаючого низького . Здавалось, що він звучав то позаду мене, то попереду, граючи зі мною у хованки «Останній раз бачились при врученні дипломів» «Кава повинна бути з молоком, а сир з вином!» «Ви не виправдали наших очікувань.» «Вас чекало велике майбутнє, а тепер наврядчи» «Ми з тобою дуже різні, нам потрібно розійтись!» «Дейм'яне, ДЕЙМ’ЯНЕ… Ти Бовдур!» «ЗАЛИШТЕ МЕНЕ В СПОКОЇ!» - заволав я, закриваючи вуха руками. Стіни читального залу почали звужуватись, наближаючись все ближче до мене. Мої думки стали на бік нав’язливих голосів, йдучи разом з ними в наступ. Я намагався втекти, але вмить був притиснутий. Світло повільно гасло. Десь з далеку звучав крик, здається, він був моїм…

ID: 851007
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.10.2019 10:25:44
© дата внесення змiн: 25.10.2019 22:43:52
автор: БайдужийСаша

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (110)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Крихітка Добро, 13.10.2019 - 12:28
fright Дуже класно написано, навіть не можу підібрати слів... smile
 
БайдужийСаша відповів на коментар Крихітка Добро, 13.10.2019 - 19:21
Дякую)
 
яся, 10.10.2019 - 21:17
scare
 
БайдужийСаша відповів на коментар яся, 13.10.2019 - 19:22
biggrin
 
Зелений Гай, 10.10.2019 - 12:29
твір чудовий, добре відкрив і героя і його життя
 
БайдужийСаша відповів на коментар Зелений Гай, 13.10.2019 - 19:22
friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Мафія
dashavsky: - Кліщ на тілі суспільства. :apple:
Синонім до слова:  Халат
Svitlana_Belyakova: - запашничка
Синонім до слова:  Самозаймання
Genyk: - ВОГНЕЧУДО
Синонім до слова:  Халат
Genyk: - Післякупальник
Синонім до слова:  Ванна
Genyk: - Купальниця
Синонім до слова:  Ванна
Ulcus: - мийня, пінна, катарсисна :)
Знайти несловникові синоніми до слова:  Самозаймання
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Ванна
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Халат
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Юхниця Євген: - Халат
Синонім до слова:  Мафія
Svitlana_Belyakova: - Досконала банда
Синонім до слова:  Стукіт
Svitlana_Belyakova: - Грюкіт
Синонім до слова:  Стукіт
Зелений Гай: - Копат.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Вовкулаки.
Синонім до слова:  Мафія
Зелений Гай: - Здирники.
Синонім до слова:  Стукіт
Genyk: - Монотоновідбивач
Знайти несловникові синоніми до слова:  Стукіт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Мафія
Genyk: - Перерозпреділителі
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мафія
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Приятель
Genyk: - Cпілкунчик
Знайти несловникові синоніми до слова:  Приятель
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  тартак
Mattias Genri: - древесный бардак, это - тартак...
Синонім до слова:  казино
Ниро Вульф: - рулеткодром
Синонім до слова:  тартак
Еkатерина: - лісарня - у Карпатах
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Svitlana_Belyakova: - Похилого Віку
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Нові твори