Пахне ранок борщем,
Пахне мамою ранок.
Ой як хочеться ще,
В той дитячий світанок.
Повернутися знов
Та босоніж у роси
До ріки стрімголов
Де верба свої коси
В чистих плесах води
Виполіскує зрання
Там чекає завжди
Моє перше кохання
Там де мій дивосвіт
Який часто так сниться
Там де літо в зеніт
Де калина й криниця
Там і мальви в дворі
І квіткові заграви
У гаю солов’ї
І шепочуться трави
Там духмяний бузок,
Під вікном рута – м’ята
Ой якби ще разок
І до мами й до тата.
Ми родом із дитинства всі
В доросле нас манила мрія
Тепер вертає ностальгія
Назад у чарівнім таксі.
Спасибі Таісо що навідались до мене, там ще є дещо нове тож прошу прочитати.Мені завжди цікаві і приємні Ваші коментарі.
Та ні за минулим я не дуже і сумую, правда коли інколи дістає ностальгія то брусь за перо. Мене більше хвилює сьогодення. Кому ми так необачно довірили Україну і свої долі? Правда я не голосував а ні за шоколадного, а ні за зеленого гетьмана, а дурна більшість яка голосувала по приколу обрала те що маємо.Нажаль...
Вітаю друже Мирославе. Давненько ми не спілкувались тому радію нашій зустрічі у клубі.
Мабуть що роки вже старечі
усілись друже нам на плечі.
Від них і спогади, й зітхання,
й такі простенькі побажання.
Бо круть чи верть, а забаганка-
осоння, телевізор та лежанка.
Ваша правда давненьо таки не спілкувались ми з Вами.Компютер майже вийшов з ладу оце більше тридцяти хвилин неможу дати Вам відповідь.Та чесно кажучи і не до віршів було.Спасибі друже що завітали.
Прекрасний легкий вірш!
Дозволите зауваження! "Піють там солов’ї" - можливо, я просто не знаю слова "піють" - це співають? і цей рядок трохи вибивається з ритму
Ваша правда. Хоч дитинство і було тяжким та всежтаки здається найкращим бо в дитячі роки ми немали змоги аналізувати дійсність
а тепер.....
Спогади й дитячі мрії
у хвилини одкровень,
заїдає ностальгія
і у вечорі і вдень.
Дякую за увагу. Буду радий стрічати Вас на моїй сторінці.