Наш маршрут
лежить в одну сторону -
Крізь туманів живих вуаль...
А над ним, ніби чорні ворони -
твій неспокій,
моя печаль...
І зупинок його не лічено,
хоч насправді -
лише одна.
Може, долею непомічені,
ми сягнемо скоріше дна*?..
Наш маршрут
простягнувся венами,
крізь осінній атракціон...
Ми ніколи назад не вернемось.
Не повторимо знов цей сон.
Теплим леготом заколисані,
обіймаючись на межі -
засинали близькі, немислимо,
а прокинулися - чужі...
Де розійдуться наші колії
у туманну осінню даль -
ми розділимо щастя порівно
і підемо за вертикаль...
Музичний фон твору
https://www.youtube.com/watch?v=y7e-GC6oGhg
*дно - в даному випадку мається на увазі, як внутрішня глибина людського єства.
