Вірш Іринка, як епіграф
автор: Новоградець
(посилання даю внизу )
Іринці - тридцять шостий рік.
Усе по плану, ніби то:
робота, діти, чоловік.
Та, що в душі - не зна ніхто…
Давненько виросла з казок,
але не виросла із див.
Літає досі між зірок,
облагороджує сади
душі своєї, хоч бува,
приходить смуток - дивний гість…
Тоді, ні мертва, ні жива,
Іринка йде горішки їсть.
У них живе дитинства смак -
цікавий, безтурботний світ...
А тут, чомусь усе не так -
це розуміє, навіть кіт…
Але Іринка не із тих,
хто може здатися за раз…
Боїться трохи висоти,
але не всотує образ.
І крізь думок дрімучий ліс
іде до мрії і мети.
У плетиві русявих кіс
несе невидимі світи.
Хоч Ірка виросла давно,
але в душі - все теж дитя,
що вірить щиро у любов
і в світлу магію життя.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846520
Іринка. 
