Іі я стрів посеред степу,
Вона ще юною була,
Весна стояла тепла-тепла,
Я був щасливий як маля.
Вона взяла мене за руку,
-Дай, я поворожу тобі,
Відчув як серце в грудях стука,
Як вогник у душі пробіг.
Вона дивилась мені в очі,
А я, неначе весь сп"янів,
Відчув, ій щось сказати хочу,
Але, неначе занімів,
Моі вуста тоді мовчали,
В душі буяли почуття,
Вона в кінці мені сказала:
- " Будеш кохати все життя",
Пройшли роки, вже білі скроні,
Пройшло життя, як одна мить,
Та тільки долю на долоні,
Все ж, не зумів я обдурить.
Мабуть тоді, оту чорняву,
Зустрів я доленьку свою,
Вона живе в моій уяві,
Іі я, все життя люблю.
Пречудова ваша лірика! Це неймовірний світ, який пізнати не всім дано. Це, як кажукть, дар божий. Пишіть і любіть, а ми будемо читати й учитися, як треба по-справжньому любити! Дякую вам за ваш талант!
Спасибі Надічко за такий гарний коментар.
Ну як скажіть після таких коментарів не будеш писати про
кохання і по-справжньому любить.
Щастя Вам, натхнення й палкоі любові.
Спасибі Вам за побажання,
Хай Ваша доленька цвіте,
Нехай здійсняться всі бажання,
Й в душі живе оте святе,
Що доленькою завжди зветься,
Хай вона щастям обернеться.