ТРОЯНДИ У СНІГУ
Троянди снігом засипає,
І ніби сонця вже немає,
І ніби весна не вернеться.
Але ж троянда -то як серце!
Як неньки серце . Й під снігами... –
Воно завжди, завжди із нами!
Весни нової знов чекає.
А поки -засинає в Раї.
Не засинай, скоріш збудися,
До сонця щиро прихилися
Квітками ясно уквітчайся
Веселкою мені всміхайся!
Сніг перший стане, мов не було,
Невже весну зима вернула?
Ще й піснею душі горталась
І молодість їй усміхалась..
Чи серце знову - змолоділо.
Чи то троянда заясніла:
Матуся моя, молодая..
Із батьком йде зеленим гаєм
Весною в гай пташки вернуться
Троянді маминій всміхнуться
Троянді ,що садила ненька,
Як були ми іще маленькі.
(анфіса Букреєва-стефко)
