Серце пробачає часто, розум – рідко,
самолюбство – ніколи!
Элиас Канетти
Просить пробачення й прощати,
Це справа дуже не проста,
Чи сили в кожного тут хватить?
Тут переважить доброта.
Якщо приймати все серйозно,
В душі тримати довго злість,
Дрібниці важить скрупульозно,
То час відношення всі з"їсть..
Чи слухать тут чиїсь поради,
І жить не розумом своїм.
У долі тут не жди пощади,
Помилка тут в душі черствій.
Спокійно жити неможливо,
Коли багаж такий несеш:
Образ, ненависть - ціла злива,
Тоді ти тлієш, не живеш...
В рядках душевний біль...
Простити- переступити через свою гордість, а це не кожен може зробити...Багацтво,пихатість розбещує дюдей на жаль... На склоні віку лиш кається біжить до церкви у проханні до Бога.... Бо знає,що чекає попереду дорога....А чито рай ,чи в ад...
Є такі люди, що люблять тільки себе і не пробачають,
хоч там пробачати нема за що...
Просто відходять тихо і спокійно, спираючись на якусь дрібну образу...
Ulcus відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 25.09.2019 - 09:38
так, але коли ми любимо тих людей? і не хочемо втрачати? відпустити?
Важке питання..Якщо людина дуже любить себе, то пробачення ніколи не буде! Час допоможе забути!Кажуть: просить пробачення не той, хто винуватий, а той, хто дорожить тією людиною...
Ulcus відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 25.09.2019 - 09:51