У «Згурівському агротехсервісі» вже давно діє автомат газованої води. Трудівники всіх навколишніх організацій з самого раночку збираються, щоб пригубити живильної вологи. Свого спасителя (автомата) всі з любов’ю і пошаною величають «Кашпіровським». Працівники «агротехсервісу» попросили мене подивитись на це з гумористичного боку.
Із задоволенням виконую їхнє прохання, а заодно бажаю всьому колективу міцного здоров’я, щастя, доброго гумору, щоб з честю справились із відповідальним і почесним завданням – перевезенням урожаю 93.
Якщо трясеться голова
Від спирту чи «московської»
Йдіть в агросервіс,
Всіх Сова пуска до «Кашпіровського».
А той напій їм налива
Холодний, кріпкий, з піною
І кожен знову ожива
Перед новою зміною.
Стають червоними носи,
Ті, що були аж синіми.
І від живильної роси
Стають усі красивими
І по роботах собі йдуть,
Дебелі, з гумором,
І аж до вечора живуть
Одними й тими ж думами:
Щоб другом вовкові не стать
(не нашому – тамбовському),
Щоб участь знову всім прийнять
В сеансах «Кашпіровьского».
Зберуться завтра ледь живі
Із лицями благальними
І кинуть з докором Сові:
«Не спізнюйтесь, начальнику!»
Прогули? Цього не бува
(без батога махновського),
А це тому, що тут Сова
Подбав про «Кашпіроського».
Читач всміхнеться: «Ну й дивак!
Що в вірші цім повчального?»
А я скажу: «Хотів я так
Звернутись до начальників:
Якщо нема за що купить
Кваску, чи «Березовської»,
То в кожній фірмі встановіть
Ви хоч би «Кашпіровського».
Липень, 1993
