Вже перший морозець торкнувся річки,
А крига так тоненька, нестійка.
На серці неспокійно, страшно трішки,
Я схожа на осіннього листка.
Ступаю крок за кроком обережно,
З надією, що річка ця мілка,
Можливо, мій цей вчинок легковажний,
Але надія надто вже стійка.
Тріщить потрохи тонкий ще льодок,
Дурне завзятття все ж мене тримає.
А по душі - миттєвий холодок,
Та я уперто йду, не відступаю.
Гартую перемогу над собою:
Страхи, невпевненість в житті пройти.
Та з долею я часто у двобою,
Хоч через терни - досягти мети.
Та з долею я часто у двобою,
Хоч через терни-досягти мети.
Яке ж воно мені таке знайоме. По суті все моє життя
пролягло через терни до мети.Головне гідно пройти випробування долею і залишитися людиною.
Тож щастя Вам, натхнення й любові.
А варто іноді ризикнути. Краще один раз зробити, ніж потім мучитися незробленим. Та й які наші роки... Окрема подяка за музику, наші вподобання співпадають.