Цієї ночі знов наснилося село...
Над річкою з крутими берегами,
Що його взимку снігом замело,
А я іду , знову спішу до мами.
Хатина вже видніється здаля,
А я бреду , змагаюся з вітрами....
Замерзла і в снігах земля,
Тріщить мороз і хуга під ногами.
Ледь добрела і впала на поріг,
Знесилена , з обмерзлими руками,
А очі цілував колючий сніг,
Бо не горів вже вогник в хаті мами.
Підвелася ... Припала до вікна,
Ридала разом з хугою й вітрами.
Розбита горем , стомлена , одна,
А так хотілося , хоч ще разок до мами...
Зігріти душу й серденько теплом,
Що щедро так матуся дарувала...
Ішла засмученим , засніженим селом,
Де мати вже мене не зустрічала.
Прокинулась... А на чолі холодний піт,
І серце б"ється , наче в грудях тісно,
. Тож доки ми , допоки білий світ,
Спішіть до мами , щоб не було пізно!...
