І тільки злість буває геніальна,
Господь, спаси мене від доброти.
Така тепер у світі наковальня,
Що треба нерви мати, як дроти.
Ліна Костенко
Яка тоненька грань між добротою,
І тим хто добрих лохами вважа.
Чомусь давно уже само собою,
Цих двох понять стирається межа ...
Чим більше відкриваєш свою душу,
Тим більш нахабніше у неї лізуть трутні.
Не вмієш ні сказати? Знай, як грушу
Тебе трястимуть, матимуть за дурня.
Такі слабинку швидко відшукають,
В твоїй міцній здавалося броні.
Тебе в тонкі мотузки розсатають
Премило посміхаючись тобі.
Між безлічі облич, як розпізнати
Кому ти справді друг, для кого лох?
Хто справді дружбу вміє цінувати,
Для кого дружба слів пустих горох...
Життя... воно знімає з часом маски.
Всі крапки розставляючи над І.
І найнаївніший не вірить більше в казки,
Хоч і набивши гуль уже собі.
.
