Коли трави світяться у росах,
І співають солов"і у гаі,
Заплету червону стрічку в коси,
І до тебе любий поспішаю.
Поспішаю я до тебе любий,
Щоб кохання, як води напиться,
Щоб тебе, так ніжно приголубить,
Поцілунками насолодиться.
Цілувати трепетно і ніжно,
До сп"яніння, до тремтіння в тілі,
Зазвучить кохання вічна пісня,
Навіть солов"і замруть на гіллі.
Будемо спивати росу з квітів,
І квітчати долю пелюстками,
Ніби ми одні у цілім світі,
І кохання наше буде з нами.
Розкуйовджу я твоє волосся,
Насолоджусь статним твоім тілом,
І полине пісня стоголоса,
Та, що колись Лада мене вчила.
Ми з тобою будем милуватись,
Пить нектар, квітучоі любові,
І до ранку будем відчувати,
Почуття любові неземноі.
Прийде ранок, солов"іна пісня,
В душах наших ніжно озоветься,
І розквітне в серці моім квітка,
Та, що щастям материнства зветься.
Спасибі Лесю.
Роки не можуть в нас забрати,
Оте що в серденьку горить,
Допоки хочеться кохати,
Допоки хочеться нам жить.
Щастя Вам, натхнення й любові.