Рахую дні й години теж,
Чомусь хандрі немає меж,
І ніжне сонце, не тішить,
Хоч сяйвом, у вікно світить.
Ото, хандра, як банний лист,
Від неї, чи ти знайдеш хист?
Мов змотана в павутинні,
Торкнутись, до хмар би синіх.
З летіти з ними, бачить світ,
Знайомим послати « Привіт!»,
З обіймів, як вириватись?
Позвати дощ,з ним посміятись.
Хандру змити, у небуття,
Щоб знов стало все до пуття,
І жить й радіть, квітам й йому,
Відчути в серці вже весну.
Й на той, відповісти дзвінок,
Піти назустріч - один крок,
А він, же жде, точно знаю,
Я теж, від вагань страждаю.
Бажання є хандру прогнать,
Й як бУло, вірно кохати.
2016р
Кохання і робота - найкращі ліки від всякої хандри і депресії! Відсунемо, Ніночко, хандру, роки ідуть, а в нас ще стільки всього незробленого, треба встигнути!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Ваша правда, не ті роки, бо робіт багато,хоча депресія часом і дістає...Та мусемо справлятись
