Я вимкнувся зі стін густого смогу,
І начебто вздовж галерей картин,
Мене несуть вперед путі-дороги
Крізь тінь лісів і польну широчінь!..
Ах, скільки дум моїх полине в простір,
Новими нотами світ зазвучить:
Не пасажир я – подорожній просто,
Якого завше манить далечінь!
Я видів журавлів клини співочі,
З книжок неначе, старий хутірець!
Мене вели бабусь привітні очі,
Уздовж дороги із людських сердець!
Мигтіли скрізь міста з життям кипучим,
Маленьких селищ спокій, тихий тон...
Було щось мальовничим і блискучим,
А щось вгоняло мляво в довгий сон.
Я видів, як земля і небо цілувались
І як ласкає сонце квіти польові!
А хмари з водної гладіні відбивались,
Немов великі білосніжні кораблі!
Закохані не поспішаючи гуляли,
А хтось сидів в кав'ярнях без турбот.
І дітки – весело і радісно там грали...
Але новий все скриє поворот!!!
Кудись знов тягнеться шлях дивний
Картинами з яскравих сновидінь!
О! Бачу чудо: граціозний, сильний
Несеться в полі стрімко білий кінь!
Природа дивна, чудернацька!..
Про неї незчисленно є поем,
Та мислі понеслись туди, зненацька,
Де все одно комусь, а ми ідем.
Сплелися смугами шляхи-дороги
Країну нашу славну ними перетну!
Бо мій маршрут – до Перемоги!
По Україні... Прямо на війну...
Оригінал
Я вырвался из стен густого смога,
И, словно у картинных галерей,
Меня несут, вперёд, пути-дороги
Сквозь тень лесов и широту полей!..
Ах сколько мыслей в голове закрутит,
И новой музыкой природа зазвучит:
Уже не пассажир - я просто путник,
Которого далекий край манит!
Я видел журавлей, летящих рядом,
И, словно с книжек, - старый хуторок!
Меня так провожали добрым взглядом
Старушки, что сидели вдоль дорог!
И пролетали города, с кипящей жизнью,
Поселков маленьких спокойный тихий тон...
Что-то в пути невероятно живописно,
А что-то просто так вгоняет в долгий в сон...
Я видел, как земля целует нежно небо
И как ласкает солнце яркие цветы!
А облака на водной глади отражались,
Как-будто белые большие корабли!..
Влюблённые так не спеша гуляют,
А кто в кафе сидит, без мыслей и забот...
Детишки весело и радостно играют...
Но скроет все мне новый поворот!
Опять куда-то тянется дорога -
И вновь картины, яркие, как сон!
И вижу чудо: сильный, грациозный
По полю скачет белый быстрый конь!
Все так красиво и невероятно!..
О красоте природы множество поэм,
Но мои мысли унеслись внезапно
Туда, где многим дела нет совсем.....
Кривой чертою пыльные дороги
Проходят сквозь прекрасную страну!
А мой маршрут, уже такой знакомый, -
По Украине, прямо на войну...
Автор Олег Фёдоров
ID:
845597
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 20.08.2019 08:37:43
© дата внесення змiн: 20.08.2019 08:37:43
автор: Юрій Шибинський
Вкажіть причину вашої скарги
|
