Соловейко звив гніздечко
На пишній калині.
Не для неї виспівував, -
Стрункій горобині.
Рветься серце в калиноньки,
Бо трелі кохання,
Не для неї витьохкував
З вечора до рання.
Горобина, при дорозі, -
Ошатна, в намисті;
Соловейко прилітав
До неї у гості.
Красуня ця миловидно
Віти розпустила...
Він попався у тенета
І заполонила...
Полюбилась горобина
Співаку малому.
Втратив голову і серце,
Закохавсь до скону.
Соловейко рве горлечко,
Пісня така мила!
Вночі плаче, вдень сумує
Зраджена калина.
Чомусь так воно у світі
І таке буває :
Живе з одною, в її хаті,
А іншій співає.
Ой, не кажіть, Катрусю, забагато вже собі позволяють, дуже часто зараз озвучують слова
підтримки в їх адрес, що вони для цього призначені. Дякую від душі за супер-коментар,
високу оцінку і добрі слова.
п.Володимире, щиро вдячна за коментар, де
задали мені не просте запитання і проявили свою
допитливість ( жартую ). В цьому рядочку я поставила ... спеціально для вільного міркування. Ми дорослі люди, навіть той варіант, що відразу
спадає на думку, - приймається. Спасибі велике
за увагу до мого творіння, Ваш візит для мене
важливий.