Скільки років з дитинства до сьогодні пройшло,
І життя так миттєво промайнуло, спливло.
Та у пам’яті моїй, щоби там не було,
Буду вічно тримати материнське тепло.
Ти Матусю, як зірка, по життю нас вела,
Ти від нас заслужила на найкращі слова.
Ти із нами трьома залишилась одна,
Коли нашого Тата відібрала війна.
Тяжко було тобі малих нас «підіймати»,
А ще гірше було вдови сльози ховати.
Ти із малку навчала, як нам йти по життю,
Ми від тебе пізнали життя правду святу.
Сивиною вкривалась твоя руса коса
Та літам не корилась твоя божа краса.
Сльози щастя з очей твоїх милих лилися,
Коли ми в решті-решт всі «на ноги звелися».
Ти дружину мою, як доньку привітала,
Ти родинне гніздо від біди вберігала.
Ти не тільки нам Мама, ти святий наш взірець,
Ти для нас запалила у життя промінець.
Я за тебе завжди перед Богом молюся,
Ти для мене свята й найдорожча Матусю.
