UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Володимир Каразуб: ТИ САД МОЇХ РОЗДУМІВ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ vero.ronica, 01.08.2019 - 21:52
Дуже вдала поезія - все в ній нерозривно переплелось. Трепет і ніжність в симбіозі з послідовністю та логікою. Але, насправді, вражає інше - легкість та простота слів, якими Ви говорите про такі важливі деталі. Речі, які не потрапляють в поле зору, розквітають у Ваших віршах. Вони природні, не зіпсовані замученими та закрученими складнощами. Бажаю натхнення та успіхів. Щиро! 
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 01.08.2019 - 22:48
У мене подвійна лінія. Одна - це говорити про важливе простими словами і друге - складна простота, яку обрамляю живоплотом філософічних образів та хитросплетених слів - і тільки тому, що за спиною ціла цивілізація, купиця культурних артефактів і з ними потрібно гратися та переносити в майбутнє ,а це філософія європейської культури, тобто культура історії. 
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 02.08.2019 - 18:55
Цікава концепція. То все, що у віршах, придумали раніше?І місцями переставляються доданки, а сума та ж? Чи результат інший? І майбутнє, відповідно, теж? Infantis відповів на коментар vero.ronica, 02.08.2019 - 19:09
Не дуже зрозумів, та скажу, що спершу апріорний досвід плюсується з реальним досвідом і коли все перемелюється і осідає - образи приходять легше, тобто то є реакція на теперішнє минулим досвідом. ой накрутив ....
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 03.08.2019 - 15:01
То цей "переддосвід" особистий чи він є надбанням суспільства, а поезія - лише переосмислення? (це повертаючись до цивілізації та її культурних артефактів)Але то можна довго обговорювати, шукаючи істину, першоджерело творчості, так би мовити. 
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 03.08.2019 - 15:54
На початок кожен стартує з певними власними схильностями і властивостями, якщо можна так сказати, вони різні і бувають унікальними чи опосердкованими і т д та, що головне - все довколишнє являється дзеркалом в яке ми дивимось. І якщо ви реагуєте на поезію, значить це Ваше. Інша річ вміти цю апріорність довести до ладу. Тобто. Йде хлопець і бачить дівчину та думає: "Ех ,мені б її". Бажання володіти - це бажання примітивне, нічого поганого, проте вказує на рівень, що множить свої наслідки. Ця простота відібється і на його сімейні стосунки і на працю, дружбу і все таке. Примітивність зникає з досвідом, коли розваживши, що таке краса, він з легкістю окине оком красуню і скаже - вона красива і піде далі. А це вже майстерність бачити естетику. Але Ви цілком праві - то довга музика і довга балачка. Першоджерело творчості для мене - це МАТИ, ВОЛОДІТИ об'єктом - найпримітивніше з чого починаєш. Знаю бо мав бути художником.
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 03.08.2019 - 20:47
Отже, примітивні та інстинктивні бажання людина маскує поезією? Чи, може, мистецтвом, вцілому?Це не претензія. Швидше, бажання розкрити справжню суть людських мотивів. Питання ще в чому : чи змінюється суть речей від того, як ми ставимось до такого потягу - володіти? Просто бажати володіти або ж вбачати естетику в стосунках, в красі, і, відповідно, тримати себе "на рівні" (висловлювати повагу) - питання культури? Ціль у цього потягу одна. То чому ми засуджуємо згадану вище простакуватість (я в тому числі), і що саме в нас дає нам право судити, яка форма такого потягу є доцільною? Сама спитала, сама й відповім, схоже, бо втриматись не можу, коли на думку приходить осяяння) Вибір за нами) vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 03.08.2019 - 20:47
Ото вже ми зачепились в розмові 
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 03.08.2019 - 21:07
Я хотів сказати, що естетика, яка безсумнівно є центральним поняттям мистецтва є продукт відстороненого досвіду краси помноженої на ремесло. Спочатку ти хочеш вбити мамонта і бажання мати його шкуру ,дику енергію, м'ясо втілюєш в примітивному образі в наскельному малюнку - МАТИ. Тоді ти вдосконалюєш техніку, накопичуєш досвід - вчишся розтирати мінерали, добираєш фарби, створюєш науку про колір, композицію, починаєш розважати над пропорціями, винаходиш перспективу (то короткий екскурс в історію), працюєш над сюжетом, і ось уже ремесло переходить в ідейну, піднесену площину де має право називатись мистецтвом. Ясна річ мої слова не аксіома, кожен розуміє по-своєму. В тому й справа. Більшість тих хто хоче вдосконалювати своє ремесло зупиняється на місці бо не знаходить ідеї, не бачить естетики і ніяк не може позбутись оцього назойливого хотюнчика - МАТИ. Мені близька ідея мистецтва заради мистетцва та погляди Уальда з власними домислами але то вже інша історія.
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 05.08.2019 - 15:41
Краса та естетика - надто суб'єктивні речі, мірило всередині нас. Ви автор і Ви суддя. Рівень володіння технікою та теорією визначає, чи можна цього суддю підкупити. Це що до одного питання. Що до іншого : припинення розвитку ремесла та брак ідей, як мені здається, виникає від нечітко поставленої або взагалі не поставленої цілі, та нестачі мотивації. Кожен має оце "хочу". Ну хочу, і що з того, аби було? Будь-яка ідея помирає спочатку, якщо нема розуміння, навіщо це. Це в мені говорить дизайнер, в якого робота завжди починається з фундаментального питання : "А для чого, а для кого?" Цікава, насправді, тема. Мене дуже захопила. Такі теми часто переростають в мову на кшталт, що було першим - курка чи яйце? Але чи важливо це. Адже в мистецтві може бути присутнім важливий момент вседозволенності - відсутність етики та моралі як такої. Мистецтво відображає, але не підлаштовується. Йому можна бути таким, яким воно хоче бути. Принаймі, сьогодні. Все залежить від цілі чи її відсутності
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 05.08.2019 - 21:28
Часто свободу висловлювання, свободу волі плутають з мистецтвом. Мистецтво все-таки найчастіше виникає із академічності, із знання ремесла. Не можливо створити симфонію не розуміючи азів, як і поеми, як і картини, фільму. Бувають виключенн, але це виключення, самі знаєте. Я задам Вам питання. Я роблю моделі кораблів. Вони по суті нічим не корисливі. Ну що вони можуть? Як їх продати, за якими властивостями? Але вони є, для багатьох вони красиві. От задайте чобі питання чому? і коли відповісте знову задайте питання чому і т д. Цікаво до чого дійдете.
vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 06.08.2019 - 11:14
Ціль - то не лише про комерцію.Чому вони красиві? Можу лише припускати. Чому? 1) Людина захоплюється талантом, дивується, як можна створити таке своїми руками, її вражають навички автора (акуратність, терпіння, смак), які споглядач, можливо, не зміг опанувати. 2) Людина захоплюється морською чи військовою справою, історією чи міфологією, чи будь-якою іншою темою, до яких мають хоч якийсь стосунок кораблі. 3) Заповзятий колекціонер, котрий, безсумнівно може належати до двох попередніх категорій. 4) мабуть цих категорій більше, додайте свою за потреби. Я не знаю справжньої природи симпатії ні до людей, ні до творів мистецтва. Очевидно, формуються якісь уявлення про те, що красиво, що ні, що вартісне, що ні. І відповідно до цього людина вкладає якусь цінність у речі, так як глядач може вкладати ту цінність у корабель, зроблений Вами, або ж не робити цього. Це все надзвичайно суб'єктивно. І цілком можливо я би не вважала той корабель красивим, просто через те, що він є. Але якийсь підсвідомий аналіз змушує надавати цінність тому чи іншому твору : скільки часу та зусиль, скільки попередньо зібраної інформації та отриманих знань, скільки матеріалів, яка ідея? А що стосується поезії, то ще й : чи перегукується це з моїм досвідом та уявленнями, чи викликає в мені твір емоцію, чи наштовхує на думку? Пробачте, що відхиляюсь від теми, це все роздуми. Я сама не знаю, до чого прийду. Але ось що цікаво : подобається мені чи не подобається модель корабля, він своїх властивостей не змінює. Мистецтво заради мистецтва - теж свого роду ціль. Творити тому, що такою є потреба душі та мозку - теж чудова ідея. Краса для мене в тому, в що людина вірить, у що вкладає думку, що переосмислює, що наповнює, зведене на фундаменті її знань та експериментів. Я переконана, що ідеї помирають, їх "розмивають" саме через відсутність фундаменту. vero.ronica відповів на коментар Володимир Каразуб, 06.08.2019 - 11:20
Чому, власне, мої вірші лишаються відвертими хиляками? Бо для мене існує лише тут і зараз, я нехтую минулим та перспективою майбутнього, нехтую досвідом митців, пишу, бо хотюнчик спокою не дає, хочеться якщо й не мамонта, то хоча б просто, щоб послухали. Відображення одного лиш мого апостеріорного досвіду недостатньо, аби створити щось вартісне. Бо воно не має оцього підгрунтя. Але це було зайвим. Зустрінемось під іншим віршем, маю надію
Infantis відповів на коментар vero.ronica, 06.08.2019 - 17:31
Звичайно зустрінемось. Одне тільки вияснив для себе, що найголовніше це процес. А той хто дивиться оцінює тільки кінцевий результат - дзеркало. Найважливіше для мене змогти своїм наповненням, в реальних стосунках, віддавати досвід і накидувати той приклад, який є моєю сутністю; в даному випадку вболіваю за творчих людей, за мистецтво і духе хотів би, щоб з'являлося більше цікавого та неординарного продукту творчості, який зміг би відкрити інший світ та відкрити іншу позицію, ракурс з якого можна дивитися на світ, можливо - насамперед, первинно.
Infantis відповів на коментар Крилата (Любов Пікас), 31.07.2019 - 22:55
За яких умов? горизонт навряд чи, швидше картина стає зрозумілішою, але це якщо твій об'єкт схожий на картину. А в саду - хтось...
Крилата (Любов Пікас) відповів на коментар Володимир Каразуб, 01.08.2019 - 14:02
 Хтося тоді важче розгледіти. ТОді треба робити крок назад, а два вперед. Ви ж не образитеся за жарт?
Зоя Енеївна відповів на коментар Володимир Каразуб, 31.07.2019 - 22:17
Вибачте за непорозуміння. Коментар писала на поезію іншого автора!можливо помилка гаджета. Із повагою- зоя енеївна.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
маєте на увазі патріота саду?
