Блукає радість, загубила стежку,
Печаль снує сльозинок павутину.
Вечірнє небо зоряну мережку
Розкинуло на бархатисту спину.
Душі тривожно. Спокою немає…
Так хочеться ще щастя хоч ковток.
Блукає радість… Радість десь блукає
Шукає мрії все поміж зірок.
Човни життя гойда бурхлива хвиля,
До порту «Щастя» не близький нам путь.
Але душа все ж не бажає штиля,
Це не для неї бурю перебуть.
В подій коловорот знов з головою,
Думок крамольних дикі табуни.
Я ще зустрінусь, радосте, з тобою,
Піднімем келих переможний ми!
Я вірю, все тут буде Україна!
Засяє сонце, рани заживуть.
Розправить крила мова солов’їна,
І згине геть ворожа каламуть!
