Я в душу товкла бездумно
Усе, що під грифом "сумно",
Усе, що зі штампом "важко"...
І сліз виливала чашку.
Солила той біль тривогами,
Глухими, як крик, дорогами,
Усим, що одвік не станеться,
Із тим, з ким любила танець я...
Я пхала туди без міри
Усе, що іще боліло.
І гострим кілком мішала
Із критики та печалі.
Вогню піддавали спогади,
І мрії злинялі змолоду.
Та ніби душа не плавиться,
Бажала я кришці славитись…
Пропалені жаром груди,
Сорочка схова від люду,
Умиті вогнем долоні,
Дрижать у кишень загоні.
І тільки в очах не впевнена,
Вони ж бо зусім не з кременю,
Тож іскри, що з них злітатимуть,
Не всі за усміх сприйматимуть...
