у кольорі життя купає літо,
зеленими листками шарудить,
душа, неначе яблуко налите,
яке в саду у променях висить.
і так навколо тепло і духмяно,
радіють очі, дивлячись на світ,
обличчя гладить сонечко рум'яне,
лоскоче рій метеликів живіт.
і хочеться побігти і злетіти,
неначе тонкокрилий дельтаплан,
віддерти кусень від палкого літа,
на землю опуститись, мов туман.
ходити з літом восени і взимку,
хай пахнуть свіжі трави у душі,
плекати сонях в полі і росинку,
коли навколо хуга чи дощі...
в серпанок загорнулися алеї,
з "польоту" повернулася у двір,
проте, вже не одна, в руці трофеї -
це жменька рим, що впали на папір.
на гойдалках сміються щиро діти,
зайшла у хату, скинула взуття,
душа, неначе яблуко помите
в Божественному кольорі життя.
***
Краса природи і чудових почуттів у цьому прекрасному вірші! 
