Моя любов – у полі працювала
Втомилася, та сіла на траві
Вже й сонце десь за обрієм сідало
Не встигла, не зробила справи всі
А руки тво́ї – й спокою не знали
Спекотне сонце попалило їх
Нехай тепер відпочивають
Всю втому поцілунком забираю з них
На хвилю ти закрила очі, та й заснула
Бо тіло немічне дає своє
Вечірня прохолода тебе огорнула
О щастя неповторне ти моє
Скуйовдилось волосся все твоє, на плечі впало
Але додало цим – якоїсь невимовної краси
Нехай митці Мадонну малювали
Мені найбільша насолода – ти
І хай вбрання твоє – з простої є тканини
Мені відомих не потрібно кутюр′є
Ми всі є Твориво Творця, та з однієї глини
Ти королева й так для мене є
Тебе на руки тихо я візьму, та підіймаю
Доволі вже турбот сьогоднішнього дня
В хатину ніжно занесу, та промовляю
Не прокидайся, спи – любов моя
Всю втому ніч зітре, Всевишній ранок підготує
Природа сил додасть нови́х
Насправді щастя – кожен день дарує
Благословення Бог дає, але побачити потрібно їх
І знову день ти будеш працювати
Але до тебе долетить любов моя
Про тебе буду мріяти, вірші складати й міркувати
О дивовижна квітка у полях!
