По небу розтеклися рожеві ріки, мов кисіль,
Згасає день...а квіти випускають дурманом хміль,
Ховає сонечко у міх хранитель дня – Ярило,
Цілує матінка маля і кличе сон – так мило..
Виходять коні вороні, спадають срібні гриви,
У них підкови золоті, вклонились тихо ниви,
Тримає в сутінках весь світ – володар в темних шатах,
В упряжку коней ставить цих та курить чистий ладан,
У сизу мглу вдягнув гаї, де пугач щось гельгоче,
Стоїть, чекає вірно мить: чи птаха щось пророче?
Піднялась ввись, де місяць жде, могутня колісниця,
А світлячок на поміч йде, зірвавшись із травиці.
Дзвенять чарівно бубенці, а з-під копит іскриться,
Де впадуть - зорі загорять, мов з кришталя намисто,
Усіють чистий горизонт - повсюди діаманти,
В кристалах все, немов із нот - це ночі чудо-мантри...
Гарнесенько і мелодика люляюча
"Укриє димкою ставки/гаї -?, де пугач щось гельгоче," - а то втопиться, йому ж потрібно на чомусь сидіти, щоби гельготати.......
проситься для з-під копит повсюди іскри - і в заголовку то з-під...
На гарній хвилі Ви - натхнення!
Дякую Вам за те, що так вчитуєтесь у все....
Замість ставків ожили гаї))))
А з копитами, то вирішила змінити назву вірша, бо в риму у самому вірші мені щось з-під копит не влазить) чи то ніяк не вкладу собі)))
Дякую за пораду!!!
Рада, що хвиля сподобалась)
все таки правильно з-під (з-під чогось, когось), з, зі (ким, чим), із (кого, чого)... це я Вам так на подальше...
і димка - русизмом попахує... мла, імла...
- Ви попробуйте акцентним віршем такі речі писати, щоби ні до чого не прив"язуватися, окрім наголосів, ідеї, і образів.
можна так
Дзвенять ніжно бубенці - з-під копит іскри - сріблисті,
Де впадуть - там сяйнуть - зорі, мов з кришталю намисто,
-------------------
тому що іскри зримувалося з намисто/М -
Де впадуть - зорі загорятьСЯ, мов з кришталЮ намисто,