О терпко, як цвітуть кудлаті вишні,
Мов серця спогади, з осоння;
Янголики і миттю незгрішивші —
В кудельці мрії потай дзвонять...
О тихо так бредемо манівцями:
Едемські роси в’ють світання,
Туманить тремно фіміам нестями —
Травневе, тЕрпке чарування.
О, як весна все віє грішні ноти
Дурманним зіллячком каштанів,
Мов марева розтеплені маранти
Ми п’яні,
п’яні,
п’яні...
2012-05-16
Гарний вірш! Багатий зміст відкривається не одразу, а після нового прочитання згодом. На мою думку, рима до слова «вишні» звучить як шелест листя, тобто, доречно в контексті розповіді. Авторська образність чарівлива і загадкова. Усім найгарнішим дівчатам здійснення весняних мрій та сподівань!
Дякую щиро Вам за тепле сприйняття і побажанн
щодо рими - так, як шелест, але в літературному світі ходить негласна заборона на це "вши", щодо не вживати - не українськи це звучить, так що на подальше теж майте на увазі.
гарненький етюд. однак дієприкметник з -вш- неприємно зашипів у рядку і змусив ангелів згрішити. таку оказію в поезії допускати, кажуть, можна, але я - проти.
*SELENA* відповів на коментар Ulcus, 18.06.2019 - 07:12
Вдячна щиро за сприйняття і підказку
буду думати, щодо "вш", хотя сходу нічого нормального не приходить... а от на подальше буду мати на увазі...
- я знаю, що чомусь мовознавці не люблять і ведуть війну з цими словами, яко калька з рос, сівши, прийшовши, втікавши і т.д., але пока вроді повної заборони не було...
Ну дякую за відвертість Хотя говорять, що якщо з 1-го разу все ясно до йоти і міжряддя пусті - вірш - дилетантський... але для поспішного читання яко раз...
Вдячна Вам щиро за прочитання і позитивне сприйняття