Коли сонце встає із-за обрію,
Перший промінь торкає землі.
Я вслухаюсь у ніжну мелодію,
Від якої світліше в імлі.
Не котися, тумане, клубками,
Не засліплюй ти очі людські.
Тихо плинь байраками, ставками,
Бо шляхи твої надто вузькі.
Новий день починається з сонця,
На удачу скупає роса.
Відкриваю я настіж віконця,
Не затьмарте його, небеса.
Хай проллється дощем життєдайним,
Сіру млу хай приб"є аж до дна,
І освятить добром незвичайним,
Так чекаємо ми цього дня.
Щоб без пострілів, сліз і ридання,
Щоб у радості й мирі пожить.
Зникнуть хай назавжди всі страждання,
Тобі ж, сонце, проміння все лить.
Чудово!!!
Щоб без пострілів, сліз і ридання,
Щоб у радості й мирі пожить.
Зникнуть хай назавжди всі страждання,
Тобі ж, сонце, проміння все лить.
Гарного дня Вам і хорошого настрою!!!
Гарний, співучий анапест обрамлює ругливі явища природи, котрі, як і весь твір, мають філософське звучання. З успіхом, Надіє! 
Чудово!!! 
